З дружиною стало нестерпно, пішов до іншої. Як повернутися назад?

Ми прожили із дружиною у шлюбі 6 років. Є син 2,5 роки. Дружину я дуже любив. До зустрічі з нею навіть не думав про шлюб. Коли познайомилися, відразу зрозумів, що готовий одружитися. Потім зробив їй пропозицію. Коли вона завагітніла, ми були щасливі: вигадували ім’я малюкові, вибирали дитячі меблі. Будували багато планів на майбутнє. Потім народився син.

Але не все сталося так, як я собі уявляв. Після пологів, сидячи в декреті, дружину начебто підмінили. Почалися постійні скандали на рівному місці. Ранок починався з її незадоволеного обличчя, вічних докорів щодо дрібниць: то не там роздягся, то посуд за собою не помив. Зовсім перестала займатися господарством. Я вранці вставав, готував сніданок на всіх, гладив одяг собі. Приходив з роботи стомлений, але не отримував навіть привітної посмішки. Вечеря готував собі сам.

Загалом, у якийсь момент у мене зникло бажання повертатися до свого (але чужого) дому. Завів собі коханку. Ні, не тому, що я сильно її. Хотів просто людського спілкування та затишних вечорів без скандалів та докорів. А дружина мене не хотіла розуміти. Сиділа вдома, турбот крім дитини в неї не було. Я її ні в чому не обмежував. Після роботи займався із сином, розумів, що їй потрібен час на себе. Але жив у постійному негативі та докорах. Зняв із неї майже всі обов’язки, у вихідні займався прибиранням.

Але мені теж треба було відпочити. А виходить, що я з однієї роботи приходив на іншу, ще й дружина завжди всім була незадоволена. Виходить, що про мене вона взагалі не думала. Я працював, забезпечував сім’ю, а ще мав виконувати функцію домогосподарки. Звичайно, в результаті я не витримав і через деякий час пішов від дружини. Залишив їй все – квартиру, машину. Грошей на дитину даю справно.

Живемо окремо один від одного вже півроку, але не розлучені. Нещодавно дізнався, що в неї з’явився інший чоловік. Це мене дуже сильно зачепило. Я зрозумів, що як би погано вона мені не робила, я все одно люблю її і дуже хочу жити разом із сином. Я хочу повернутись, все виправити. Я зрозумів, що можу втратити її та сина назавжди. Хочу, щоби було все як раніше. Можливо, її поведінка була післяпологовою депресією або постійною втомою від того, що вона з дитиною була цілими днями одна.

Сказав їй, що хочу повернутись, все виправити. Вона відповіла, що розбиту чашу не склеїти, потребує розлучення. Як бути та що мені робити? Якщо я все ж лізтиму до неї, а вона зрозуміє, що я знаю про мужика, вирішить, що це ревнощі. Чи може постаратися «зайти» через дитину? Стати найкращим батьком, показати свою зацікавленість у сім’ї? Якщо вона не зможе з новим мужиком, вона розгляне мою кандидатуру.

Чи краще налякати її? Сказати, що якщо вона не схоче сходитися, я її «без всього залишу»? Квартира моя, куплена до шлюбу, машина на мені, але спільно нажите майно. Продам її, їй половину поверну. Вона не працює та не працювала. Точніше, перші кілька років шлюбу попрацювала, потім вирішила вдома сидіти та вести господарство.

Сина теж заберу, сам виховаю. Не думала вона, що я залишу їй квартиру, щоб вона мужиків туди водила. Там мешкає мій син. Коли я вирішив піти сам, то з мого боку свинством було б виганяти її з дитиною. Але зараз усе змінилося. Як думаєте, в якому напрямку краще рухатись? Чи варто заслужити прощення або наслідувати жорсткий варіант?