Намагаюся вмовити чоловіка, щоб не розповідав свекрам про народження онуки
Чекаю на бажану дитину від коханого чоловіка. Завжди планували трьох дітей, і ось, пройшовши низку гірких випробувань, я готуюся стати мамою втретє. З двома дітьми справляємось самі з чоловіком. Але зовсім без допомоги ніяк не виходить, тому іноді підстраховує моя мама, вона розумна.
Я не хочу говорити родичам чоловіка не лише про вагітність, а й про факт народження третьої дитини. Адже за 9 років мого материнства ні дня, ні години свекри не допомогли з дітьми, хоч свекруха після 55 років не працювала. Вони не займаються нічим, у них навіть дачі немає.
Мені прикро, що навіть у критичній ситуації, коли я потрапила до реанімації, чоловік з іншого міста терміново шукав няньку, щоби побула з дітьми, поки я в лікарні. І це при живих свекрах та позолівці. Виявилося, що їм ніколи було допомогти, як і решта 9 років. Тоді моя мама сильно хворіла, мій тато помер давно. У результаті моїй хворій мамі довелося першого дня стежити за онуками, тому що няню оперативно знайти не вдалося, а дітей більше залишити нікому.
Усі родичі чоловіка повністю ігнорують наших дітей: ні інтересу, ні спілкування, ні, тим більше, якихось подарунків. Cамі за будь-якої нагоди тягнуть гроші у нашої родини. Вони мають патологічне бажання максимально фінансово «подоїти» сина. Самі свого часу чоловікові не дали нічого, навіть його частку в батьківській хрущовці попросили поступитися сестрою. Чоловік був без нічого, як сокіл, коли познайомилися. І ось коли ми встали на ноги, вони, як п’явки, присмокталися.
Свекри всі свої сили та час поклали на зовиця та її дитину, при цьому збагрили чоловіка у 18 років до мене у мою квартиру на «вільні хліби». У них онука від доньки – світло в віконці, там уже здорова дужка 12-річна, а свекруха все одно з нею «сидить».
Приїхала якось до нас у гості, у моєї доньки жодного разу не спитала, як у неї справи, які новини, як настрій, сина маленького навіть на ручки не взяла, він ще тоді був зовсім малеча. Зате з онукою від сестри чоловіка обійняла весь час просиділа і мамі моїй усе намагалася на телефоні відео з улюбленою онучкою показати, при цьому на наших нуль уваги.
Хочеться взагалі їх прибрати зі свого життя, вони не заслужили на те, щоб знати про цю дитину. Я хочу, щоб не було цих лицемірних привітань, щоб вони не приїжджали до нас додому, хоч і не часто, але всією цією низкою «на шашлики». Мене дуже обтяжують їхні приїзди.
Троє дорослих (свекри та зовиця) та підліток (її донька), яких треба обслужити, розмістити з ночівлею, потім прибирати та прати за ними. А вони з 200 г цукерок приїдуть і чекають, щоб їх годували та напували, а вони за собою тарілку ніколи не приберуть. А нового року онуків навіть по телефону не привітали. Подзвонила чоловікові свекруха з вітанням, онуків навіть не згадала. Не хочу таких родичів.
Одного разу я втратила дитину, вони випадково дізналися через зовиця і жодного слова підтримки, навіть повідомленням не висловили співчуття. Я не хочу, щоб вони знали про цю третю дитину, нічого не говоритиму цим злим і заздрісним людям. Нічого, крім негативу, я не отримаю. Про вагітність із чоловіком мовчимо.
Як дізнаються, розпочнуться обговорення, який їхній син бідний-нещасний – троє дітей. Натякатимуть, що «народжую як із кулемета». А чоловік завжди хотів велику родину. А ще вони не знають, що я підробляю, здобула додаткову освіту. Але вони думають, що це моя дурість, що я в нього на шиї сиджу.
Зовиця мені так і сказала: «Навіщо тобі ці дипломи, ти ж домогосподарка?» Зрозуміло, що вони потім все одно дізнаються, але мине багато часу, не хочу їх присвячувати максимально довго. Зараз у мене найважливіше завдання – це умовити чоловіка не розповідати про факт народження. Як це зробити?