Я розповіла синові та доньці всю правду – хай знають, який у них батько!

Вітаю. Мене звуть Ольга, мені 41. У мене двоє дітей: синові Микиті 15 років, дочці Поліні – 12.

Я розлучилася після 17 років благополучного шлюбу. Костя три роки мене добивався, гарно доглядав.

У 24, коли виходила заміж, я й уявити не могла, що мій шлюб чекає на такий сумний фінал.
Костя любив дітей, до мене, здавалося, добре ставився, а виявилося, що він уже два роки має іншу.

Вони крутили «амури» прямо в мене під носом, ця жінка при зустрічах чемно віталася зі мною, посміхалася. Все відкрилося випадково, від таких новин зі мною мало не трапився гіпертонічний криз.

Я розбила дорогий настінний годинник, подарований нам на весілля, зірвавши на нього образу на чоловіка. Добре, що дітей не було вдома – в такому стані вони мене ніколи не бачили.

Чоловік обіцяв порвати з нею і стати зразковим сім’янином, але я навіть думати не могла про те, щоб далі жити з ним.

Нас розвели, і Костя пішов, залишивши з дітьми трикімнатну квартиру.

Чоловік просив сказати дітям, що ми просто «не зійшлися характерами», але я після деяких вагань розповіла синові та доньці всю правду – хай знають, який у них батько!

Микита після розлучення спілкується з батьком, я не перешкоджаю цим зустрічам. Спочатку син після кожної зустрічі приходив додому з винним виглядом, але я сказала, що Костя – його тато, і якщо зустрічі з батьком приносять йому щастя, то я лише рада.

Поліна прийняла мій бік і з батьком не зустрічається, лише зрідка телефонує.

Колишній акуратно платить аліменти, спочатку намагався зі мною «дружити» – дзвонив і говорив : Оля, ми ж цивілізовані люди, давай залишимося друзями». Я відповіла, що зі зрадниками не дружать. Він відстав.

Було б не так прикро, якби я не любила Костю , а жила б з ним за звичкою і дивилася як на меблі.

Після розлучення я мало не потонула в депресії, сльозах та самокопанні, потім зрозуміла, що якщо хочу «випливти», потрібно знаходити в житті нові радості.

Я зробила нову стрижку, змінила гардероб, записалася на курси з фотографії – давно хотіла навчитися красиво фотографувати, але сімейний клопіт забирав увесь час.

Кожна жінка вирішує для себе – пробачити невірного чоловіка або розлучитися. Не хочу нікого підштовхувати до розлучення, але для мене у такій ситуації прощення не може бути.

Я надто поважаю себе, щоб жити з чоловіком-зрадником.

Жінки, любі, не бійтеся змінювати своє життя. Так, буде нелегко, можливо, ви будете самотні, зате не втратите самоповаги.