Колишній чоловік не платить аліменти, проте всім розповідає, як забезпечує. Прикро до сліз

– Так, я в золоті купаюся, – сказала Віолетта . — Може, тобі відсипати? До побачення.

— Чого ти психуєш? Так сказав Едік.

— Едік може будь-що сказати, але не обов’язково це було мені повторювати і можна було б свій мозок увімкнути.

— Та я просто спитав…

— Що спитав? Що я живу на аліменти колишнього чоловіка? Навіть якби це було й так, тобі якась різниця?

– Ладно давай.

– І тобі не хворіти.

Хто б знав, що банальна зустріч зі знайомим обернеться так. Що за патологічне бажання у багатьох дізнатися подробиці особистого життя, хто чим дихає, як живе? Чому їм більше цікаві чутки та плітки, а не правда?

Відійшовши від знайомого, вона зайшла за ріг, щоб заспокоїтись. Від злості пересохло в горлі, і на емоціях вона набрала колишнього чоловіка. Короткі гудки, як завжди, вона ж у чорному списку. Тоді Віолетта почала дзвонити судовому виконавцю.

— Пані Марія, це вас турбує Заєць Віолетта. Щось змінилось?

– Нічого. Ваш колишній чоловік не відповідає на телефонні дзвінки.

– Слухайте, я подала на аліменти півроку тому, а що змінилося? Ви ще його знайти не можете? Тобто людина працює, живе у мами, а ви все ще не дієте?

— Віолетто Олександрівно, він працює неофіційно. Ми працюємо у вашій справі, не переживайте.

— Я не хвилююся, я напишу письмову заяву та вимагатиму інформацію про хід виконавчого провадження. Тому що вважаю, що ви свідомо нічого не робите.

— Це ваше право, але ваш випадок, на жаль, не поодинокий. Пишіть, ми вам дамо відповідь у встановлений законодавством термін.

– До побачення.

– До побачення.

Знову накотилися непрохані сльози. Так, не розкисати і не зважати на бездіяльність системи. Треба вже звикнути, що все необхідно вирішувати через скарги та щоденні дзвінки. Віолетта йшла забирати доньку, зовсім не зважаючи на погоду. Світило сонечко, намагаючись хоч трохи зігріти рідкісних перехожих, але на душі в неї було темно. Вона продовжувала прокручувати в голові розмову зі знайомим, знаходячи все нові аргументи та виразні фрази.

Після розлучення вона відразу подала на аліменти, але за півроку не отримала жодної копійки. Пристави не діяли, хоча вона їм дзвонила регулярно. Та й бог із ними, із цими грошима, більше засмучувало не це.

Містечко у них не дуже маленьке, але чомусь постійно від усіх вона чула, що колишній чоловік її повністю забезпечує. Що вона аліменти витрачає не на дочку, а на гулянки, на нових коханців, а дитина голодна і боса. Її це сердило, вона втомилася всім доводити, що це не так. Хоч плакат повісь, що вона не отримала від нього жодної копійки, він не спілкується з ними.

Дійшло до смішного, їй подзвонила навіть колишня свекруха, з якою вона не спілкувалася, із претензією, що всі гроші, які син перераховує на дитину, вона витрачає на свої речі, косметику тощо.

Звісно, ​​Віолетта не стрималася і все висловила. І про те, що не отримує нічого, що колишній чоловік навіть не дзвонить і куди він витрачає свої гроші, їй невідомо. Дала номер судового виконавця і порадила зателефонувати туди та запитати, скільки мільйонів вона вже прогуляла.

Свекруха завжди була адекватною, тому їй повірила, вибачилася, почала регулярно забирати внучку і, соромлячись, незграбно допомагати грошима. Про що вона говорила із сином, невідомо, але той все одно продовжував розпускати чутки.

Щоразу, чуючи це від когось, Віолетте фізично хотілося придушити колишнього чоловіка. Так, розійшлися, бо разом було нестерпно, так, ти не платиш, але навіщо так брехати всім? Сенс? Бути добрим в очах усіх?

Найцікавіше, коли вона подала на аліменти, Едік зателефонував їй в істериці, а на суд навіть не прийшов. Чомусь він вирішив, що розлучення – це повне обривання спілкування не лише з нею, а й з дитиною. Звичайно, їй довелося акуратно пояснювати доньці, де тато, але, дякувати Богу, вона ще маленька. Але колишнього розлютив сам факт, що вона на щось претендує. Аліменти були для нього як холодний душ, щоб прийшло розуміння, що діти повітрям не харчуються.

В черговий раз, зібравшись із кумою йти грати з дітьми в парк, вона поскаржилася на плітки. І почула геніальну відповідь:

— О так, відома історія — заплатити три гривні аліментів і потім усім розповідати, що колишня дружина з її новим коханцем та всіма родичами на них живуть на широку ногу. Це чоловіча природа.

— То я не одна така?

– Звичайно, ні. Практично кожен вважає, що тільки його розкішні копійки підняли дітей на ноги. Тож розслабся і не звертай уваги. Розумні зрозуміють, а дурням не доведеш.

Але незважаючи на це, образа не відпускала. Особливо неприємна ситуація сталася, коли у доньки був день народження. Вона влаштувала дитині гарне свято у розважальному центрі, купила та оформила багато дрібних подарунків. Але батько дитини навіть не вважав за потрібне приїхати і подарувати хоча б чупа-чупс.

А потім вона побачила в нього в соцмережах цілий пост, присвячений дню народження. І сенс був у тому, що саме він, такий молодець, організував коханій доньці свято. Вона була у нього в чорному списку, тож написала з лівої сторінки, як усе було насправді, але коментар було швидко вилучено.

Іноді, лежачи в ліжку і намагаючись заснути, її мучили непрості питання. Навіщо він так робить? Хоче виглядати в очах суспільства героєм? Він навіть у розлученні перед усіма зробив її винною, йому цього мало? Чи проблема в тому, що вона мовчить і не стукає у всі двері з розповідями про те, який він цап? А що це змінить?

А ви мали схожі ситуації? І що робити Віолеті? Просто припиняти звертати увагу та попередити коло знайомих?