Хочу піти від багатого чоловіка-маніпулятора

Мій чоловік – наочний приклад класичного маніпулятора. Він досить багата людина, але при цьому грошима особливо не балує. Справа в тому, що я перебуваю в декреті і сиджу вдома з маленьким сином. Паралельно намагаюся вести віддалено роздрібний магазин, який він відкрив до моєї вагітності. А також виконую безліч доручень, пов’язаних з його численними проектами. На себе часу не лишається.

Дуже сильно змінилася з моменту знайомства: розповніла, постаріла, перетворилася на тітку… Знайшов мою найслабшу ланку – батьки, і вміло маніпулює цим.

Коли йому хочеться зробити мені якомога болючіше, щоб насититися і отримати мою енергію, він у грубій і різкій формі про них висловлюється. Також, звичайно, не обходиться без докорів та принижень на мою адресу.

Живу з ним заради дитини і, звичайно, здебільшого через страх залишитися однією в 35 років. Не знаю, як вибратися з цього.

Боюся йти в нікуди – на що я житиму, як ростити дитину? Я не маю повноцінних своїх заощаджень. І карту на мої витрати він дав свою, щоби додатково контролювати все. Не раз піднімалася ця тема – розійтися цивілізовано, забезпечити нас з дитиною житлом та справді жити у спокійній обстановці. Але ці розмови припинялися на корені з погрозами – що згодом я залишусь на вулиці ні з чим! Тобто давав зрозуміти, що життя не дасть, не кажучи вже про матеріальне забезпечення.

Я не знаю – якщо моя ситуація така безвихідна, може мені просто змінити ставлення до неї? Може, припинити так гостро реагувати на критику? Як казала свекруха, він запальний, але відходливий. Нагрубіє – потім підходить обіймає, вибачається…

Думаю, вся проблема в тому, що я сиджу вдома на четвертий рік і не виходжу на роботу. Та й вигляд уже не той, що був раніше. Приведу себе в порядок, дитина піде в сад, я на роботу – і налагодяться усі справи. А якщо і це не допоможе змінити стосунки в сім’ї, тоді, звісно, ​​єдиний вихід – це розлучення.

У принципі, коли так подумати, то я не одна. Піти є куди – у батьків великий будинок у престижному районі, є заощадження – загалом не пропадемо із сином у батьківському будинку. Але поспішне рішення не хочу приймати, потрібно все-таки спробувати виправити відносини, що вже склалися. Поживемо побачимо…