Хочу, щоб мати чоловіка зникла з нашого життя, але чоловік залежить від неї

Я на 36-му тижні вагітності, зараз переїхали з чоловіком до його батьків. Разом ми вже 8 років, в офіційному шлюбі лише півроку. Загалом, не можу жити з його матір’ю, вона від початку мене не полюбила, а ще й домінує в сім’ї над батьком і над сином (моїм чоловіком). Квартира її, але мій чоловік має тут частку. Нам жити немає де поки, плануємо своє житло в іпотеку брати, але зараз довелося переїхати до них.

Спокою мені нема. Показує всім своїм виглядом та діями, що на кухні вона головна. Мені іноді здається, що у нас із нею змагання якісь у плані приготування їжі, чистоти, прання. Знаючи, що я вагітна і ночами погано сплю, вона рано вранці відчиняє двері на кухні і моторошно гримить тарілками, ніби спеціально! Я якось не витримала, вийшла і сказала: «Майте совість. Поводьтеся тихіше». З того моменту вона не розмовляє зі мною взагалі, та й я особливо не прагну до спілкування. Не можу я знайти з нею спільну мову вже багато років!

Чоловік – мамин синок, йому 30 років. Я прошу з’їхати хоча б на орендовану квартиру. Кажу, що тут жити не можу, мені погано, нерви здають. Він відповідає: Ні, я не збираюся платити за чуже житло. Потерпи. Тут поки що поживемо». Ну а як же – матуся йому шкарпетки пере, прасує. Я психанула і сказала, щоб взагалі не торкалася його і мого одягу. Я дружина і сама можу випрати, попрасувати і їсти приготувати.

Таке цікаве, що вона ще в нашій шафі копається, речі чоловіка складає. Я розподілила все на полицях, повертаюся додому, а вона вже все там переклала. Ну що це відбувається? З чого вона вирішила, що має право лізти в чужу шафу і заходити до нашої кімнати? Квартира 3-кімнатна, одна кімната наша.

Боюся уявити, що буде, коли синок народиться? Вона житиме в нашій кімнаті? А чоловік п’є щодня з друзями, розважається, у нього все добре. Йому начхати взагалі на те, як я почуваюся, живучи в цій сім’ї. А ми зараз навіть не можемо спробувати взяти іпотеку, бо чоловік має борги, він їх платить.

У мого батька є 2-поверховий будинок, нещодавно купив його. Але там потрібно зробити ремонт. Батько каже, що ми можемо переїхати та жити стільки часу, скільки потрібно. Він у мене моряк, його по півроку не буває вдома, тож можна було б там жити спокійно. Батько ніколи не лізе до нас, навпаки, допомагає за будь-якої можливості. А дім мені дістанеться у спадок потім.

Але чоловік не хоче туди переїжджати, каже, що поки його батько на мене не перепише, там робити ремонт він не буде. А без ремонту з маленькою дитиною жити у будинку нормально не вийде. Хоча тут навіть порівнювати безглуздо: жити з його матусею в квартирі, бути з дитиною, що плаче, постійно у своїй кімнаті або ж жити у величезному будинку, де велике подвір’я, свіже повітря та інші привілеї для дитини. Очевидно, він не хоче від своєї матері з’їжджати.

Я просила його поставити межі дозволеного для неї. Попросила поговорити, щоб вона не лізла до нас. Він боїться їй зайве слово сказати. Увесь час згадую, що в нас уже була така неприємна ситуація. Мене його мати виганяла із цієї квартири. Це було років 3-4 тому! Коли його мати дізналася про те, що він набрав кредитів, вона вирішила, що я його на це підштовхнула. Начебто він мені купував щось на ці гроші.

Та жодного кільця від нього, жодного золотого ланцюжка я не отримала. Я сама все купувала собі завжди. Раніше я заробляла більше, ніж вся їхня сімейка. Що робити? Намагалася налякати його розлученням, він каже, що його цим не налякаю. Тут скоро народжувати, а немає жодних думок, як бути далі.