Були секунди, але усе життя пролетіло перед очима … Не забувайте щодня обіймати та цілувати своїх дітей

Лютневий вечір, 21:30, їду втомлена додому з роботи. Сніг, ожеледиця. Їду повільно, об’їздною дорогою.

Не знаю як, бо я була максимально обережною, але в якусь мить машину починає розкручувати на трасі, заносити зад. Раз, два, три кругові оберта. Я розумію, що не можу нічого вдіяти, паніка, тільки встигаю побачити, що вже вилетіла на зустрічну. Авто несе далі, крутить…. Викидає на протилежну сторону дороги, і… зупиняється.

Крутило машиною на трасі, де по дві полоси в кожну сторону, і там завжди є рух, адже об’їздна. Розумію, що це справжнє щастя і диво. Бо я не ушкоджена я, не йшла людина обабіч, не було зустрічки і все обійшлося тільки дуже великим стресом.

Це, мабуть, були секунди, але усе життя пролетіло перед очима, і в якусь мить, я відчула повну безпорадність, безвихідь. Коли зупинилася машина, я спершу навіть не повірила, що продовжую жити. Я була в добрячому шоці.

Мені і зараз навертаються сльози, при думці, що мої діти могли мене більше не побачити.

Дома, вже вночі, я довго аналізувала подію, багато думала і плакала. Напевне, ще не мій час, і Ангели з небес захистили мене, бо це і є справжнє Боже милосердя.

Бережіть себе! Не забувайте щодня обіймати та цілувати своїх дітей, своїх рідних, адже ми не знаємо, що і як буде з нами навіть через 5 хвилин.