Мучуся, як вчинити, як вирішити складну ситуацію з житловим питанням

Spread the love

У мене склалася складна життєва ситуація. Разом із чоловіком ми 7 років. Він овдовів перед тим, як ми познайомилися і зійшлися. Із ним залишився 11-річний син. Мені на той момент було лише 24 роки, а йому 35. Я мала маленьку дочку від першого шлюбу.

Кохання… Я його любила та люблю. Він каже те саме. Коли познайомилися, був розбитий через ситуацію, що трапилася, плакав, казав: «Навіщо тобі батько -одинак?». А мене, навпаки, все це ніби підштовхувало до нього. Загалом ми зійшлися і жили всі разом. Квартира в нього була на той момент в іпотеці.

Періодично їздили до столиці працювати, діти залишалися з бабусями. Нам один без одного важко завжди було, але разом теж бувало не легше. Розписалися ми лише через 5 років. Всі роки я жила й дивувалася, бо казав, що любить, помирає без мене, але щодо шлюбу мовчав. У результаті сама почала вже заводити розмови. Але він завжди шукав безглузді відмазки.

Я розуміла, що йому це не потрібне. Наді мною вже люди посміюватися стали. Натякали, що живу для нього та його сина. А сама – ніхто… Навіть батько рідний казав, що поводжуся не як пристойна жінка, що час уже визначатися зі статусом або розбігтися, шукати іншого супутника життя.

Коротше, всі роки я їздила з ним, навіть якщо на той момент не працювала сама. Просто створювала йому затишок сім’ї: зустрічала смачною вечерею, дбала, проводила на роботу та чекала. Але в душі все було неспокійно, втомилася від цієї невизначеності, змучилася психологічно. Після чергового скандалу пішла до батька, почала жити за місцем прописки. Жила місяць там. Ніколи не писала та не дзвонила перша.

Коли прийшов миритися, сказала, що повернуся тільки через РАГС. Гаразд, розписалися. Можна сказати, що змусила у ультимативній формі. Але тепер виходить, що квартира тільки його повністю, хоч іпотеку закривав при мені. Працює, усім допомагає. А я як була прописана у батька, так і залишилася. Як була без квартири раніше, так і залишаюся.

Я промоталася всі ці роки з ним, дочка періодично росла з бабусею. І зараз його не цікавить, що я теж маю страх і невпевненість у завтрашньому дні. Він вдає, що не розуміє, що мене турбує. Він одружився, що ще треба.

Любить періодично прикладатися до пляшки, в бари ходити і напиватися там. Хтозна, що може статися. У таких місцях часто бійки трапляються. А я потім що робитиму? Сама я нічого не наживу, поки їжджу з ним. І він нічого не хоче для мене зробити, проте хоче, щоб я жила для нього.

Тепер його першу тещу паралізувало. А в неї немає більше нікого, мій чоловік та син його. Чоловік, природно, її не залишить (і це дуже правильно), найматиме доглядальницю, допомагатиме посильно. Я тільки за. Але людина він не проста, робить все для своїх рідних, а я маю бути “безоплатною попутницею”.

У нього тільки син, батько та брат. Мати теж померла. Я одна жінка, якій він потрібний. Якщо щось трапляється, він до мене біжить… Але мене і те, за що болить душа моя, він ігнорує. Свою відданість і кохання я давно йому довела.

Прошу його переоформити на мене половину квартири. Коли тверезий, він каже, що подбає про мене, а коли вип’є, кричить, що я просто хочу урвати частку і одразу розлучитися. А я просто хочу, щоб за 7 років він хоч щось зробив для мене, окрім слів. Якщо піду від нього, він швидше за все буде взятий в обіг якоюсь жінкою. Ну а що – квартирне питання вирішене, гроші заробляє. Що мені робити?