Ділимо зі свекрухою колишнього чоловіка

Spread the love

Із колишнім чоловіком прожили 7 років у шлюбі, є донька, їй 3 роки. Жили поряд із свекрухою і вона завжди у чоловіка була на першому місці. Бігала до нас чотири рази на день. Не злюбила мене, коли я почала їй висловлювати, що мені це не подобається.

Вважала, що в неї повинні бути ключі від нашої квартири, ображалася, коли я їй не відкривала (особливо, коли чоловік був на вахті, о 8-й ранку перевірка), чоловік коли сходить до неї – у нас лайка: “Мама мені про тебе це розповіла”.

Доходило до кумедного. Я збиралася готувати рис, а чоловік каже: “Ось мені мама передала капусту, кабачок і на тобі рецепт. Не сперечайся, мама краще знає, що готувати”. І все одно, що я хотіла.

Чоловік пив, втратив роботу. Я знаходила йому нову – його знову звільняли. Бігала, як … до начальства, домовлялися. Кодувала разів сім. Дитині було лише 6 місяців, коли він втратив хорошу роботу. І запив по-чорному. Нічого не помагало. Відносини зійшли нанівець.

Мене вистачило на два роки, і я пішла. Це було страшно. Коли не хочеш після роботи йти додому. Туди, де на дивані лежить просто тіло. Приходила, психувала і тихо плакала на кухні… А вранці… Вранці все по-старому. Я на роботу, він у магазин.

Жили на одну зарплатню. Іноді не витримувала та висловлювала все йому. І бійки були, і скандали, і дитина все бачила. Зрозуміла, що це все. Та й дитини шкода стало. Не повинна вона рости у нездоровій сім’ї.

Купила квартиру в іпотеку в іншому районі. І я щаслива. Я спокійна. Єдине, що дратує, це колишня свекруха. Коли я подала на розлучення, вона дуже розлютилася на мене. Єдине питання було: “І хто його тепер утримуватиме”? Подала на поділ майна – квартири та машини. Колишній чоловік пив, не був на жодному засіданні, зате була свекруха, яка всі суди пройшла через довіреність від нього.

Півроку тому вона відправила його до клініки, лікували його три місяці. Він вийшов і першого ж дня прийшов до мене. Такий рідний, коханий і, найголовніше, тверезий. Спалахнули почуття… Це було як на початку стосунків. Дбайливий, ніжний… Став залишатися з ночівлею, що, звичайно ж, не сподобалося його мамі, бо він жив у неї. І почалося.

Оскільки він не працював, жив на маминій шиї, аліменти платила свекруха, хоч із онукою не спілкувалася. Колишній чоловік приходив до мене і казав: “Як ви дістали мене, я люблю вас обох. Мама мені про тебе каже гидоти, що ти мені зраджувала, що дитину нагуляла. Що ось тоді ти мамі моїй нагрубила. Мені ж із нею жити, вона ж мене годує і відповісти я їй не можу”.

Вона налаштовує його проти як може. А мені, в принципі, він зовсім не потрібен. Нехай сама його годує, лікує, ночами на п’яного чекає. Пити він так і не кинув, п’є запоями по два тижні, крапельниці ставлять і по новому.

Зараз я коханка свого колишнього чоловіка і мене це влаштовує. Він приходить раз на тиждень, інколи рідше. Мені досить. Щось полагодити, з дитиною пограти. А свекруха… Вона внучку не визнає, хоч коли жили поруч, вона душі в ній не чула. Ми, колись близькі люди, ненавидимо один одного, і навіть проходячи мимо, не вітаємось. І вона забороняє чоловікові спілкуватися із нами. Він щоразу приходить зі скандалом. Вона мені дзвонить: коли він уже до неї прийде.

Я розумію, що це її син, але відпустити треба, синочку вже 35 років. Я йому поставила умову: влаштовуйся на роботу, кидай пити та приходь із речами. У нього одне виправдання: “А як же мати? Вона мені не пробачить”…