Чоловік вважає, що він працює, а я відпочиваю в декреті. «Купила пузом» квиток у неробство

Одружені 5 років, до цього рік зустрічалися. Пережили разом два ремонти, два дипломи, його безробіття. А декрет пережити, мабуть, не зможемо. У нас двоє дітей, вони бажані та заплановані, не випадковість. Виходить, що я перейшла з декрету до декрету. Моторошно втомилася від одноманітності, мозок «іржавіти» почав, я стала віддалено працювати.

Гроші заробляю невеликі, але мені подобається те, що я чимось корисним займаюся, а не просто сиджу вдома з дітьми і дивлюся серіальчики.

Чоловік стомлюється на роботі, це я розумію, так. Але останнім часом частенько прослизають його фрази про те, що він працює і втомлюється, а я будь-якої миті можу лягти і поспати вдень. Старша дитина взагалі вдень не спить, це не позначається на поведінці чи психіці, просто так звик організм. Це я до того, що «тиха година» – поняття у нас відносне. Мені просто ніколи спати.

Працюю або ночами (сплю 4-5 годин на добу), або під час сну молодшої дитини, старший у цей час малює або ліпить поряд за столом. Чесно скажу, я починаю почуватися нікчемною, я ненавиджу залежати матеріально, але дітей я кидати на нянь категорично не хочу. Мені просто потрібне розуміння, усвідомлення чоловіком, що я теж втомлююся. Психологічна втома від дня бабака: майданчики, магазини, приготування, прання, заняття з дітьми, підробіток. І так по колу день у день.

Я іноді зустрічаюся з друзями раз на пару місяців. Мені цього замало. Складно бачити лише дітей та постійно бути на підхваті, я не належу собі. Зрозуміло, що це діти, я їх зобов’язана поставити на ноги. Просто йому досить сказати: «Так, люба, ти втомлюєшся. Давай я тебе обійму». А натомість: “Я пішов спати, мені рано вставати”. І виразний погляд наприкінці. А що тут скажеш, адже я можу виспатися вдень, на його думку.

Днями укладаю дітей і просто попросила вкласти старшу, доки я укладаю молодшу. Він відповів, що йому працювати з дому треба. Приходжу, а він у комп’ютері чийсь блог дивиться. Не злочин, але навіщо нахабно брехати? Він справді працював пізніше, але потім нив, що жахливо втомлюється, хоче відпочити і знову про мій денний безперервний відпочинок.

Гроші не дорікає, але ось ця думка, що я у відпустці і попиваю коктейлі, поки він працює, чітко сидить у нього в голові. Я не знаю, що робити, я починаю розчаровуватись у чоловікові, ідеї шлюбу, а мені хочеться хорошу та міцну родину. Мені й розмовляти з ним зараз не хочеться, але ж не в мовчанку грати. Я хочу не сварки, а розуміння їм усієї суті. Як достукатися? Не хочу спускати на гальма, я себе в своїх очах опускаю так. Подруг немає таких, щоби все розповідати і потім не червоніти. Самотність у натовпі прямо.

Я сьогодні сказала йому: «Відпочивай удома з дітьми, я піду працювати, декрет на батька також поширюється». Він відповів, що сваритися на ніч не планував, а мені від неробства нісенітниця в голову лізе, і пішов спати. Уникає відповідей, але лінію гнути свою не забуває. Розлучення – це не зовсім те, що я хочу. Я залишуся просто з дітьми і з татом, що приходить. Я вже працюю, нехай небагато, але я не “купила пузом” квиток у неробство. Як зробити, щоб чоловік гідно оцінював мою працю?