Батьки образили дружину та намагаються вигнати нас із квартири, але є один нюанс. Прошу поради

Мені 28 років і зараз я в такій ситуації, коли потрібна допомога сторонніх людей, щоб правильно розглянути ситуацію.

Усе життя я жив із батьками, жили в принципі дружно. Завжди допомагав матеріально, також оплачував витрати щодо здоров’я, ремонту тощо. У 24 я з’їхав, але до сьогодні оплачував комуналку батьків навпіл з ними, все ж таки батьки і треба допомагати. У 26 я одружився, зараз є синочок.

Так сталося, що рік тому я втратив гарну роботу і тимчасово ми переїхали до моїх батьків. Не минуло й кількох місяців, як із стосунків батьки – син, ми перетворилися мало не на ворогів. Особливо зіпсувалися стосунки між дружиною та батьками.

Останньою краплею стало те, коли батьки мало не кулаками накинулися на дружину і образили її. Причому практично на порожньому місці. Я сам по собі дуже тиха людина, друзів теж не дуже багато, практично в роботі і з сім’єю, але ця ситуація вивела мене з себе.

Батьки зажадали, щоб ми пішли з дому, але на даний момент робота не приносить такого доходу, щоб я міг знімати (живу в Москві) і утримувати сім’ю. Незважаючи на це, коли я таки захотів піти, тут приїхала сестра з хахалем, заявивши, що житимуть тут і.. батьки прийняли їх з радістю, мало не на руках.

Вперше у житті мене взяла образа, бо я зробив дуже багато для них і для цього будинку, а мене з сім’єю чуть не викидають на вулицю. А коли я почув, що батьки хочуть заповідати квартиру їй (мені це було все одно до цього моменту), я розлютився .. і одночасно розслабився, бо квартира свого часу була записана моє ім’я, тобто, я одноосібний власник! І про це мабуть згадали батьки,

А мені на думку спала думка, а чому б мені не продати цю квартиру, купити дві менші, одну батькам і одну собі? Висловивши цю думку, мене мало не вбили, у прямому значенні. Я б ніколи не глянув на цю квартиру, але після того, що трапилося, мій світогляд трохи похитнувся і тепер я в глибоких роздумах.

А щоб ви зробили, хлопці?