«Ну що ти така червона вся стала, немов із чоловіком моїм роман крутиш!?» – пожартувала вона
Вже давно закінчила інститут, але, будучи студенткою, була знайома з чоловіком викладача з інформатики. Її чоловік приходив після роботи о 7-й вечора зустрічати її. Вона тоді якраз закінчувала заняття з вечірниками, а ми крутилися біля гуртожитку та універу майже цілодобово: то продукти купити треба сходити, то до салону стільникового зв’язку, то просто погуляти.
Минуло 4 роки після випуску, коли його перевели працювати до нашої філії. Він мене впізнав, як і я його. Євген був високого зросту, гарної статури, мав стриману манеру спілкування. Такий спокійний та врівноважений, він подобався всім у колективі.
У той же час затюкати його або почати ображати, посміюватися ніхто не наважувався. Він відразу міг дати адекватну відсіч і організувати неприємності для кривдника. Та й трапляється подібна поведінка – відкритий булінг – більше серед жінок. У майже повністю жіночому колективі із прибуттям ще одного чоловіка виникають думки лише про загравання з ним, адже більшість із нас – незаміжні.
У міру того, як він освоївся, ми дізналися про те, що його дружина пригнічувала за розпусне життя до шлюбу. Справа справді була, і нікому б не сподобалося, коли в тебе в чоловіках якийсь гуляка, який ще й згадує вголос про свої пригоди.
Але нам було майже всім за 35, а в такому віці ми вже зневірилися знайти безневинних і вірних супутників життя. Куралесили «дівчата» як могли і з ким могли, адже втрачати було вже особливо нічого.
Ні, я аж ніяк не хочу принизити нас, навпаки, вважаю, що жінка за 35 якраз «у самому соку»: досвіду набралася, характер сформувався, рівень заробітку сформувався
Вже видно, якою буде «шапка», якщо говорити про сумісність пар за доходами та специфічними рисами особистості. Це не те, що шлюби у студентстві, коли особливо в людях не розібрався, у типах людей не розумієш, зате дуже хочеться одружитися.
Женя швидко відчув моє тепло та бажання зблизитися. Спочатку, правда, ініціювала наше спілкування я: заглядала до кабінету з надуманих приводів, підсідала за столик у їдальні та додалася до нього у всі месенджери і вітала з будь-якої нагоди.
Нав’язливою себе не вважаю, оскільки намагалася замаскувати інтерес під звичайну екстраверсію, визначну товариськість.
Він через півроку моїх залицянь наважився запросити мене на зустріч. Зустрічалися у кафе, потім пішли гуляти до парку.
Судячи з його слів, він збирався розлучатися, тому казав: «Не має значення, коли я знайду наступну дружину, днем раніше чи днем пізніше… погоди не робить» Так він заспокоюється щодо зв’язку на стороні. Я його розумію та повністю підтримую.
Щоправда, позавчора несподівано зіткнулася в супермаркеті з його дружиною, привіталася, вона відповіла… Раптом я почервоніла, а вона тут же «пожартувала»: «Ну що ти така червона вся стала, наче з чоловіком моїм роман крутиш!?»