Невістка в нашому будинку замикає їхню кімнату, готує та харчується окремо
Будинок у нас великий, тож ми не стали заперечувати, щоб син разом із дружиною пожили у нас, поки вони на своє житло не наскладають. Жінка виявилася дуже дивною та незрозумілою. Вона хоче бути із сином сім’єю, але фінансів на забезпечення сімейного вогнища немає і вона, виходить, вирішила в нашому будинку робити своє вогнище.
Вона повісила на їхню кімнату замок і ходить із ключем. Іде на кухню, закриває і ключ до кишені. Це для нас принизливо. На нашій же території нас намагаються викрити в тому, що ми нишком зайдемо до кімнати, яка за фактом є нашою власністю. Встановила різні полиці у ванній – у кожного своя.
Холодильники свої, свої продукти, сина смикає, коли він хоче наше поїсти. Відразу починає йому те саме готувати, щоб він наше не їв. Сама ніколи наше не їсть і нам не пропонує. Встановлює графік користуванням кухні: “Зараз ви йдете їсти, а потім ми чи навпаки”. Не любить, коли ми заходимо на кухню (нашу!), коли вони їдять.
Ми вже хочемо вигнати її із нашого будинку. Син також її закидонів не розуміє, але з нею це не обговорює, просто робить по-своєму. Він двері в кімнату не зачиняє, він вийде – вона біжить зачиняти і так з усім. Я не знаю, як мені поводитись у такій ситуації.
Я вважаю, що не може бути особистого простору на чужій квартирі. Та й замок цей був повішений незрозуміло чому – ми туди з чоловіком ніколи і не заходили. Ми свою кімнату, де в мене коштовності лежать, залишаємо відкритою, а вона боїться що ми її шкарпетки вкрадемо. Вона у нашому домі, тут я господиня! Але ми її дали притулок, заходити в їхню кімнату нам і так не потрібно, але закриватися від нас – це верх нахабства…
У тій кімнаті, до речі, куплено все нами: меблі, телевізор, навіть штори. А заходити на свою власну кухню ми маємо за розкладом. Якщо їй смердить моя їжа і не подобається, як я їм, хто її тримає в моєму домі? Її ніхто не тримає. Ми її пустили не для того, щоб вона ставилася до нас як до злодіїв. Якщо хтось приїжджає до когось у гості, він не вішає на двері замок.
Її прихистили, а вона намагаєтеся викрити у крадіжці господарів – так виходить? Син, чесно кажучи, нічого не робить у цій ситуації. Він просто робить так, як вважає за потрібне, не слухаючи дружину. Звісно, може бути непорозуміння, де живуть чужі люди (а ми з невісткою по суті чужі), але забороняти синові наше їсти і від нас вішати замок?