Невістка брата вагітна другою дитиною і не працює

У мого старшого брата свято: він незабаром стане дідом удруге. Сьогодні повідомив радісну звістку. Я, звичайно, шалено рада за нього: у нього один син 28-ми років і трирічна онука. Тепер незабаром буде онук. Я свою онуку-племінницю люблю і із задоволенням з нею няньчуся. Буду рада й онуку-племіннику.

Але є одне але: невістка мого брата три роки тому закінчила ВНЗ і працювати не пішла, бо невдовзі після отримання диплома народила дочку. Думали, що вона віддасть її у садок у вересні місяці і піде працювати, бо працює один племінник, а вона лише дитячі отримує, декрет собі не заробила. І ось вона ще раз на три роки піде у декрет.

Їй буде 25 років. Напевно, з погляду фізіології краще, щоб жінка до 25 років мала 2 дітей. Але ж треба ще й утримувати їх. Племінник, як молодий фахівець, отримує не найвищу зарплату – отже, йому доведеться працювати за двох. Мій брат їм теж підкидає грошенят.

Невістка, з одного боку, велика молодець, що чудово справляється з дитиною і готова народити другу. Її мама їй нечасто допомагає, тому що вона живе в сусідньому місті, а в брата дружина померла, і він до них приходить раз на тиждень погуляти з онукою. Невістка хороша дружина та мати, чудова господиня. Але чи не безвідповідально це народжувати двох дітей, не маючи роботи? Адже її потім можуть не взяти на роботу із двома дітьми.

Брат переживає, що більше грошей їм дає замість того, щоб відкладати собі на старість. Звичайно, 52 роки – це ще не старість, хоч пенсія не за горами. Але він все одно тактовно мовчить. Небіжка дружина брата померла рік тому, згоріла від раку за півроку, тож онучку вона застала. Але вона завжди говорила невістці неодмінно вийти на роботу, а потім вагітніти другою дитиною.

А брат із покійною дружиною обмежилися одним сином, бо умови не дозволяли. Вони жили в однокімнатній квартирі, згодом розширилися. Дивлячись на старшого брата, я вирішила спочатку на ноги підвестися, потім народжувати дітей. Нам із чоловіком по 45 років, у нас двоє дітей-старшокласників. Я головою думала, коли йшла у декрет, все розраховувала і прораховувала.

Заміж я вийшла у 21 рік і не стала одразу народжувати: закінчила ВНЗ із червоним дипломом, пішла працювати та писати дисертацію. Першу народила у 29 років, другу у 30. А у 33 повернулася на старе місце роботи. Завжди розраховувала не лише на чоловіка, а й на себе. Після повернення з декрету я прийшла на старе місце роботи, де працюю до цього дня. Діти пішли в сад, і моя мама була на підхваті у разі чого.

У дружини племінника диплом є, а досвіду роботи немає, декрету як такого також немає. Чи не втратить диплом чинність через 6 років після ВНЗ? Виходить, що їй не шкода витрачених років на навчання? Мама покійна мені говорила, що жінка завжди повинна вміти сама себе утримувати. Завжди! Тому що навіть найкращий чоловік може втратити роботу, розоритися чи захворіти.

Небіжка дружина брата казала невістці, що якщо жінка не працює, вона весь день займається господарством і серіали дивиться. А дитина підросте і дивуватиметься, чому мама більше нічого не вміє, окрім як мити підлогу і варити борщі, тоді як у їхніх однолітків мами лікарі, викладачі, адвокати чи бізнес-леді. І потім, чоловікові цікава тільки та дружина, яка щось із себе представляє, а не цілий день із ганчіркою ходить.

Але я найбільше переживаю за брата, він безвідмовний чоловік, сам буде у всьому обділяти, а їм гроші віддавати. Спочатку на свою родину орав, щоб вони переїхали до двокімнатної квартири, потім почав допомагати родині сина. Так недовго й здоров’я підірвати. А мене його покійна дружина теж просила доглянути його. Не знаю, чи може поговорити з племінником на цю тему? Але боюся, він вирішить, що це брат попросив поговорити, чи може образитися на нього. Не хочу вносити розбрат у їхні стосунки, але й осторонь складно залишатися.