Чи реально піти від чоловіка та змінити професію у 46 років?
Живу з чоловіком 14 років, вийшла заміж і народила пізно, дитині зараз 13. У перші роки шлюбу все було чудово: у нас із чоловіком була хороша робота, купили велику квартиру, змінили кілька машин. Я завжди максимально вносила свій внесок у фінансове забезпечення сім’ї: працювала всю вагітність, у декреті просиділа лише 2 місяці, виходила на роботу у будь-якому стані.
В останні роки чоловік почав втрачати роботу одну за одною, його професія стала в нашому місті мало затребуваною, він сидить місяцями без роботи і, найголовніше, він її й не шукає, тільки грає в комп’ютерні ігри. Ледве став зараз вивчати іншу професію, але видно, що йому цього не хочеться робити. Останні роки практично живемо на мою зарплату. У мене теж із роботою все гірше й гірше стає.
Скільки разів ми з ним обговорювали, скільки різних ідей я йому подавала. Коли він сидів і думав, друзі його брали і робили, і тепер успішні люди. Скільки разів його звали вони у свій бізнес, він відмовлявся – там же орати треба, а на минулій роботі він не орав, йому все саме в руки йшло.
У нас із чоловіком постійні скандали через його лінощі. Я втомилася тягнути на собі здорового дорослого чоловіка. Терплю лише заради дитини. Син нас обох дуже любить, і я намагаюся зберегти сім’ю заради дитини. Якби не ця обставина, я б ще в перші роки пішла від неї, коли було зрозуміло, що людина не хоче нічого добиватися в житті.
Лаюся з чоловіком не при дитині. Почуттів до нього не залишилося зовсім, близькості майже немає. Ми ніколи нікуди не їздили відпочивати, він у квартирі нічого не робить навіть коли сидить місяцями без роботи. Я мрію про те, щоб розміняти квартиру і жити окремо, але боюся залишитися одна. Він хоча б возить мене на роботу, мені доводиться часто дуже багато роз’їжджати по різних районах і за місто, привозить мені ліки і доглядає, коли хворію.
З родичів у мене тільки літня мати залишилася. Я спочатку дуже хотіла б змінити професію, щоб можна було працювати фрілансером і віддалено, з моєю професією це нереально. Я мрію перевчитися, але не знаю на кого. Я добре знаю англійську і по роботі спілкуюся з англійцями, але граматика у мене кульгає. Думаю, чи можна десь вивчитися заочно на перекладача чи якісь курси закінчити, чи потрібна повноцінна вузівська освіта?
Намагалася заробляти своїм хобі, але вироби робляться довго, а продаються недорого. Комусь вдавалося змінити рід діяльності після 45 років, але тільки не на професію няні, доглядальниці чи гардеробниці? Я свою професію дуже люблю і ніколи її не змінила б, але, на жаль, вона залежить від зовнішності. Поки що я чудово виглядаю, веду здоровий спосіб життя і займаюся фітнесом, але ближче до 60-ти мене вже ніхто не візьме.
У мене й зараз уже дуже мало роботи, а мені треба якісь гроші до старості назбирати. Із моїм чоловіком неможливо щось відкласти. Я не хочу померти у злиднях. Зірок з неба не вистачаю, але, якби я вже зараз змогла заробляти до моєї основної роботи, було б дуже непогано. Дуже хочеться їхати іноді кудись, відпочивати від усього цього. У мене не було відпустки вже багато років, я просто тупо лежу та відсипаюся. Але для цього потрібні гроші.
У мене є енергія та смак до життя, я хочу подорожувати, хочу чогось добиватися, а не старіти в рутині свого шлюбу. Може, є якісь конкретні поради?
Мені треба серйозно вирішувати щось зі своїм життям. Моя подруга такого ж чоловіка-альфонса вигнала, залишилася з маленькою дитиною, у неї сил не лишилося просто жити з ним і тягнути все самій, а я ще якось тримаюся. Жінка виходить заміж, щоб відчувати допомогу чоловіка, а я стала сама чоловіком у нашій родині. Хіба це нормально? Мені зараз потрібний реальний план дій, тому що часу не дуже багато.