Заборонила чоловікові спілкуватися з колишньою дружиною та дитиною
Із чоловіком живемо разом кілька років. До нашого знайомства він уже рік був у розлученні. Вони розлучилися за взаємною згодою, залишив дружині все спільно нажите майно (квартиру, меблі) і пішов. Але часто бачився з дитиною. Хлопчику було 3 роки. Гуляв, ходив на заняття з ним у розважальні центри. Допомагав грошима (крім аліментів), купував речі та іграшки.
До зустрічі зі мною жив із мамою, але після якогось часу ми вирішили винаймати квартиру і жити разом, почали налагоджувати побут. Грошей і часу в нього стало менше. Це дуже не сподобалося його колишній дружині.
Спочатку вона казала, що дитина хворіє, перестала погоджуватися на зустрічі, потім почала загрожувати, що позбавить батьківських прав. Потім почала намагатися його повернути до родини. Звала у гості, згадувала, як їм було добре.
Загалом, робила все від неї залежне. Мотала нерви нам обом. Дитину давала бачити тільки, коли чоловік приносив їй гроші, подарунки, вміло маніпулювала, а за спиною навіть у садок спробувала заборонити її пускати. Загалом ми вирішили відпочити трохи і перестали виходити з нею на зв’язок, але так як вона була дуже наполеглива, ми вирішили змінити номери телефонів.
Після цього минуло два роки. Чоловік знайшов добру роботу, платить великі аліменти, але на зв’язок не виходить, бо я проти. Я дуже не хочу повторення кошмару, де ми жили. Не хочу бачити цю дитину та її божевільну матір.
Живемо ми в одному місті та знайомих теж багато. Я знаю, що вона завагітніла другим і вийшла заміж у зв’язку з вагітністю. Що її чоловік агресивний та зраджує їй. В нас маленьке місто. Усі через знайомих одне одного знають. А її новий чоловік любить своїми перемогами хвалитися. Фото з жінками надсилав нашим спільним друзям.
А вона розповідає всім, яка ідеальна в неї сім’я. Нещодавно спробувала вийти на зв’язок із чоловіком через його роботу. Мене це дуже непокоїть. Я не знаю, може, вона, як і раніше, почне мотати нерви. Прошу чоловіка не спілкуватися з нею та не починати все заново. Йому важко це дається, він нудьгує за дитиною, але я сподіваюся, що зможу народити свого і він забуде про сина. Але не впевнена, чи це правильно?
Хоча вона сама цього хотіла. Сама намагалася позбавити батьківських прав та припинити їхнє спілкування. Я просто підтримала її рішення. І в результаті вона все одно залишилася у виграші: з квартирою та аліментами у розмірі моєї зарплати. Тож їй пощастило і набагато більше, ніж будь-кому в цій ситуації. Чоловік пропонував дитину забрати на місце проживання. Вона відмовила. Тож вся відповідальність на ній.