Чоловік дуже запальний, а я втомилася згладжувати гострі кути

Одружилися ми влітку, раніше кілька місяців зустрічалися, 7 місяців прожили разом. Мені 28, йому 30. Ми дуже різні: я м’яка та поступлива, він жорсткий та принциповий. Були справжні почуття, всі разом робили. В ліжку на 5 із плюсом. Ось одружилися, завели собаку. Хотіли дітей, але поки що не виходить.

Чоловік приїжджий – 8 років винаймав кімнату. Тепер мешкаємо у мене (купила квартиру в іпотеку, майже виплатила). Мої батьки його прийняли. Працював в охороні, я підбила на нормальну роботу, ще вклала гроші у спільний бізнес. Але, як і раніше, заробляю в 3 рази більше. Вдома майже не допомагає. Але це все мені не важливо.

Проблема в тому, що він періодично виходить із себе і стає дуже агресивним. У пробках, на роботі, у дворі часто влаштовує конфлікти. Нещодавно мало не завели кримінальну справу… І всі його принципи та уявлення, як має бути.

Днями стався конфлікт між нами через те, що сказала жорстко: попросила його вийти з-за керма моєї машини на місцевості, де він не орієнтується і загубився. На це я почула просто потік матюків на свою адресу. Він розвернувся і пішов на маршрутку, але зрозумів, що немає грошей. Повернувся по гроші, а я відмовилася давати. Сказала: “Сядь у машину і заспокойся”.

Два дні спав на дивані, а сьогодні я прийшла на розмову, бо більше не можу. Він мене зовсім не чує і настільки впевнений у своїй правоті, що страшно. За 1,5 роки наших стосунків він жодного разу не вважав себе неправим – просто святий! Кинув у мене обручку і знову наговорив купу всього. А я навіть не можу нічого сказати, розплакалася і втекла.

Ще й із собакою перестав гуляти зовсім, щоб довести мені щось. Тепер доводиться по темряві гуляти, хоч раніше не дозволяв. Я розумію, що сама винна: ​​ганчірка і посадила на шию. Але як мені поводитися, щоб відстояти себе? Щоб він також йшов на компроміси? Звичайно, хочу врятувати сім’ю і все налагодити, але чи не знаю чи варто?

Мені здавалося, що у поглядах на сім’ю ми сходимося, але у шлюбі все виявилося інакше. У нього такий вольовий характер і мені здавалося, це означає – він буде сильнішим за мене. Буде головним і вирішуватиме всі важливі питання, а не сперечатися з дрібниць і ображатися на дрібниці. У результаті в наших відносинах весь час підлаштовувалась переважно я. Він, звичайно, весь вільний час проводив у сім’ї, що було дуже приємно, але в іншому живе за своїми «принципами».

Я хотіла б спробувати зберегти сім’ю, тому що поза всіма цими психозами він чудовий чоловік і мені здається буде хорошим батьком. Тим більше дітей дуже хоче. Але при цьому розумію: неврівноваженість нікуди не подінеться.

Причому, хоча я заробляю більше, ніколи не акцентувала на цьому увагу. Ніколи не казала, що то моє. І бюджет із першого дня був загальний повністю. Усі його матеріальні потреби задоволені. Але він скривджений на весь світ: з 5 років зростав без мами, і вона особливо до нього не прагнула. Майже не спілкується зі своїми родичами, батьків не поважає. Але скільки ж пар можна випускати… Я й так намагаюся дати йому підтримку в будь-якій ситуації, навіть коли її заарештували – слова не сказала.

Тим більше, я в нього вірю! Він молодець: він може досягти багато чого. Але проблема агресії є. Руки він не розпускав жодного разу, але, видно, йому дуже хочеться… Він втрачає розум і це може статися навіть просто на дорозі, коли хтось не пропустив. Я більшість конфліктів на корені намагаюся погасити – пожартую, згадаю щось хороше, піду на зустріч. Але не можу передбачити, що вчудить наступного разу.

Я впевнена, він теж не хоче сім’ю руйнувати, але коли він сердиться чи ображається, йому байдуже, які будуть наслідки.