Свекруха записала квартиру на мене, а не на сина. Тепер він навіть не спілкується зі своєю дитиною

– Навіщо ти принесла мені це все? Я нікого не чекала. Мені самій добре… І нічого я не хворію. Хто тобі знову таке сказав?

Ось стільки висловлювань я почула від свекрухи замість привітання. Хворіти стала багато моя “друга мама”, тільки я одна її доглядала завжди…

Моя свекруха – важка людина для всіх, але тільки не для мене. Вона добра і м’яка в душі, але для всіх як “собака зла”. Огризається, може нагрубити. Я її чудово знаю, не ображаюся на якісь дурні висловлювання. Люблю її усією душею.

Мені було 18 років, коли я почала жити в будинку свекрухи з її сином Романом. У нас було сильне кохання. Народився син. Жили дружно. Свекор – людина м’яка, спокійна. Свекруха – дика, енергійна. Я ще здивувалася, чому вона мене прийняла до своєї оселі як рідну дочку. Усьому навчила: готувати, дитину доглядати. Стала як другою матір’ю. З мамою я в поганих стосунках, вона мене рано покинула, тому я вважаю свекруху моєю матір’ю.

На жаль, з Романом ми прожили лише 5 років. Він знайшов собі іншу.

Мені було важко пережити прощання з чоловіком. Свекруха була на моєму боці. Вона підтримувала як могла. Не вигнала мене з дому, коли чоловік пішов до іншої жити. За кілька років помер свекр. Ми стали жити разом зі свекрухою та моїм сином.

Ось уже минуло багато часу. Свекрухи більше немає з нами. Вона заповіла нам свою квартиру та дачу. Сину Роману не лишила нічого. Роман перестав спілкуватися з нами, злий на матір, що невістку полюбила більше сина.