Пішла від чоловіка, він гнобив мене через зовнішність. Тепер благає повернутися назад

Spread the love

Розійшлась із чоловіком. Синові зараз 1 рік та 2 місяці. Мені 28 років. Коли я завагітніла, він почав виносити мені мозок, що вагітність вагітністю, але з жирною жити не буде. Так зводив мене цим, що на УЗД показало недовагу невелику у дитини. Після пологів діставав мене, постійно твердив, що настав час вже скидати вагу.

Він схиблений на зовнішності. Корив мене через 3 тижні після пологів, чому немає манікюру, чому не на підборах, а сам і з дитиною, і вдома не допомагав. Зате завжди у нас товклася його всюдисуща мати. Став скупий. Продуктів купував тютелька у тютельку. Вічна курка, хліб, міг розоритися і купити яблук. Приносив цукерки, мені видавав дві штуки, просила ще дати, він казав: Ти вже своє з’їла. Загалом було відчуття, що в нього дах поїхав.

У результаті ми посварилися, я зібрала речі і пішла із сином до матері. Батько з мамою розлучені, але спілкуємося постійно. Він також не схвалює таку поведінку чоловіка. Сказав, щоб залишалася вдома, ситі та одягнені завжди. Я й лишилася. Чоловік, звісно, ​​дзвонив, скандалив, що я пішла, розвалила родину.

Так вийшло, що я познайомилася з чоловіком. Не планувала, але мене одного разу відпустили батьки поїхати з подругами на екскурсію, щоби трохи розвіятися. А він займається джипінгом, там і познайомилися, одразу зовні сподобався. Почали спілкуватися, він старший. Спершу я думала, навіщо мені це зараз. Але зрозуміла, що не можу відмовитись від спілкування з ним. Постійно каже, яка в мене гарна фігура дарує квіти.

Загалом, після гноблення чоловіка я почуваюся колишньою. І відчувається, що він розумний, дорослий, самодостатній. Зустрічаємось 4 місяці. Нас разом побачив чоловік у місті. Прийшов випивший до матері, влаштував скандал, просив повертатися. Став говорити, що все зрозумів і усвідомив, усе робитиме. А тепер я категорично не хочу. Якщо після розставання ще були думки, то тепер немає.

Дзвонила свекруха, почала дорікати, що розвалюю родину, пожили порізно і вистачить. Я вважаю, що почуттів у мене до чоловіка немає, у нього теж, інакше він не став би так ставитися. Адже так? І вдома мені легше, не треба нескінченно прати та готувати для нього. Вважаю, що це він розвалив сім’ю, а не я. Випрошувати купити продукти – це жах. За 7 місяців, що ми жили після пологів, він нічого мені не купив, казав, що я вдома сиджу, мені нічого не потрібно особливо.

Економив на всьому: баночки з пюре не потрібні, памперси не потрібні. Молоко в мене було лише 1,5 місяці, я, природно, почала вводити суміш, не залишати ж голодною дитину. Так чоловік почав мене докоряти, що я спеціально бережу груди і не годую, а йому тепер суміші дорогі купувати. Але сам при цьому постійно турбувався, чи не зіпсуються у мене груди через годування, бо йому не подобаються розтягнуті. Таке було відчуття, що він народив, а не я, і в нього гормональний збій.

Не хочу зовсім повертатись, але раптом правда можна було б все налагодити, не позбавляти дитину батька? Скажіть, я така егоїстка чи все нормально?