Мій новий коханий не любить мою дочку. Що вибрати – дочка чи стосунки з чоловіком?

Своєю історією з нами поділилася наша підписниця Юлія (38 років).

Привіт, у мене склалася ситуація вибору – або особисте жіноче щастя, або добрі стосунки з дочкою.

Моїй дочці 9 років, і вона ніяк не може порозумітися з вітчимом. Донька каже, що він її не любить та не поважає. А я кидаюся наче між двома вогнями.

Я одружилася у 26 років, тоді здавалося, що це назавжди. Через три роки у нас народилася дочка Альбіна. Тоді я думала, що наша родина є ідеальною. Чоловік у всьому допомагав, дбав про доньку. Багато навіть нашій родині заздрили, ми жили тихо та мирно.

Але коли доньці виповнилося 5 років, чоловік пішов до іншої жінки. Одного дня він просто прийшов, зібрав речі і сказав, що покохав іншу. Жодних провісників не було, я нічого не відчувала і не підозрювала, що він у когось закохався. Тоді я була в шоці, благала його залишитися, погрожувала йому, казала, що не дам бачитися з донькою. Чоловік через мене переступив і пішов. Наче це інша людина, її як підмінили. А може, він завжди таким був? Я просто не помічала.

Коли подруги та мама дізналися про цю ситуацію, то просто були шоковані.

З чоловіком ми розлучилися, він платить аліменти, з донькою спілкується у вихідні, я йому не перешкоджаю. Із донькою у них стосунки нормальні, не можу сказати, що близькі. Зараз дочці 9 років, вже зовсім скоро розпочнеться підлітковий вік, тому вона якось почала віддалятися від батька, і часто його критикує. Був період, коли донька запитувала: ” Мамо, тато нас що, не любить?”.

Я тяжко переживала розлучення, протягом року щодня плакала, донька бачила мої сльози. Тоді здавалося, що я вже ніколи і нікого не зможу полюбити.

Півроку тому в один із відділів компанії, в якій я працюю, влаштувався новий чоловік. Ми з ним почали часто перетинатися по роботі. Спочатку мені він зовсім не подобався – не мій типаж, навіть якусь неприязнь викликав. Ну а я йому, мабуть, сподобалася відразу, при кожній нагоді він опинявся поруч зі мною.

Одного чудового вихідного, коли моя дочка гостювала у батька, колега запросив мене до кафе, і я погодилася – просто вирішила розвіятися і вийти з дому. Після цієї зустрічі несподівано у нас почався роман, причому дуже бурхливий. Я сама від себе такого не очікувала, адже думала, що, крім чоловіка, нікого не зможу полюбити.

Спочатку я друзям, батькам та доньці нічого не говорила, хоча вони помітили, що я поводжусь якось дивно. Але потім довелося розкрити своє нове кохання. Батьки та друзі пораділи за мене, а от донька ні.

Сергій (мій новий коханий) став приходити до нас у гості. Але з моєю донькою у них ніяк не складаються стосунки. Вона його не приймає, а він і не намагається порозумітися з нею. Поки ми з ним удвох перебуваємо, все ідеально. Щойно приходить донька, починаються конфлікти. Сергій починає їй робити зауваження: « Речі красиво потрібно складати/ Прибирання в кімнаті зроби», а донька йому зухвало: « Не треба тут командувати! ». На цьому ґрунті вони ніяк не знайдуть порозуміння.

Коли Сергія поряд немає, у нас із донькою добрі стосунки. Але вона мені чесно каже: “Мамо, мені цей Сергій не подобається, ми не будемо з ним щасливі”.

А я й не знаю, що їй сказати. З одного боку, я доросла людина і сама вирішую, з ким мені жити та зустрічатися. З іншого боку, не хочеться стосунки з донькою псувати. Адже важливо, щоб вітчим міг до неї підхід знайти.

Ще мене хвилює факт того, як поводиться сам Сергій, адже він не намагається шукати підходу до моєї доньки. Я бачу, що він її не любить, як свою рідну дитину. І ці постійні причіпки до неї лише погіршують стосунки у нашій родині. Я з ним намагалася поговорити. Але він вважає, що треба бути з донькою суворішою, адже незабаром розпочнеться пубертат.

Чесно, кидаюся, як між двома вогнями, і не знаю що робити. До Сергія у мене дуже сильні почуття, і я не хочу його втратити, тим більше він мене вже заміж кличе. Тільки як про це Альбіне сказати, я не знаю, адже вона його не хоче в нашому будинку навіть іноді бачити, а тут він постійно житиме.

Альбіна, до речі, якось погрожувала, що піде жити до бабусі та дідуся. А я подумала про себе: «Ну й нехай іде, якщо їй там краще буде», і мені самій стало страшно від таких думок.

У моє життя прийшло нове кохання, а разом з ним і безліч страхів. А раптом Альбіна так і не прийме Сергія? А раптом будуть постійні конфлікти та сварки? А раптом я не зможу знайти вихід до примирення? А якщо дочка і справді піде з дому, значить, я погана мати?

Виходить, що я маю зробити вибір: дочка чи любов? Але це теж неправильно. Мої знайомі розділилися на 2 табори. Одні вважають, що Сергій має сам знайти підхід до Альбіни. Інші впевнені, що дочка просто мною маніпулює, вона хоче жити звичним життям без чужого дядька в домі.

Із донькою я пробувала говорити, вона просто відповідає, що їй не подобається Сергій, і все тут. А Сергій каже, що не збирається вислуговуватися перед моєю донькою. Як поводитись у цій ситуації? Чий бік прийняти? Може хтось із вас був у такій ситуації?

Дорогі читачі, як би ви поступили на місці Юлії? Чекаємо на ваші поради в коментарях.