“А він точно від мене?” або тести ДНК. Чому ти боїшся, якщо не зраджувала?

Все частіше натикаюся на історії і в житті, і в інтернеті, в яких невірність дружини закінчується дитиною не від чоловіка і розлученням.

У житті мені зустрілося кілька жінок. Ось три такі історії:

Випадок перший “Мати-героїня”

На вигляд ця жінка здавалася просто ангелом. Мати трьох дітей, розумниця, скромниця, щонеділі ходила до церкви, постійно займалася дітьми, їх вихованням та розвитком, сама і працювала, і допомагала у притулку для собак, і спортом займалася. І в спортзалі охоче ділилася тим, що всі троє дітей – не від чоловіка, а від “улюбленої людини”. Досі живуть разом, чоловік не знає. Дітям вже 16, 14 та 10 років, дуже люблять тата.

Випадок другий “Мати-турист”

Якось поїхали одинока мати з сином зі своєю заміжньою подругою та її дитиною у відпустку. Чоловік останньої був налаштований дуже негативно, мовляв, “на цю розведену там злетяться всі вільні мужики”. Але виявилося все зовсім навпаки: його благовірна першого ж дня познайомилася з аніматором, з яким пропадала всі 11 днів, поки “ця розведена” займалася і своїм сином, і її донькою. З відпустки “мати-турист” приїхала з подарунком для чоловіка у вигляді чужої дитини. Досі живуть разом, чоловік ні про що не здогадується.

Випадок третій “Мати-самостійна”

Дівчина та хлопець зустрічалися зовсім недовго, коли трапився “зальот”. Він відмовився одружитися, стосунки припинилися. Дівчина вирішила, що впорається з усім сама, записала дитину на себе, у графі батько поставила прочерк, але хлопцю та його батькам час від часу нагадувала про себе невеликими фінансовими проханнями.

Батьки молодої людини, на відміну від неї, вирішили брати активну участь у житті онуки. Після того, як з її матір’ю сталося нещастя, вирішили забрати дитину до себе. Однак, оскільки за документами вона їм ніхто, була потрібна генетична експертиза. І ось, коли дитині було вже п’ять, вони довідалися, що дівчинка їм “ніхто” не тільки за документами, а й по крові. У результаті вирішили, що кров вже не важлива і все-таки забрали дитину до себе. А хлопець незабаром одружився, радіє як дві краплі води, схожому на нього сину.

Знаючи всіх цих людей особисто, бачачи відсутність докору совісті в одних і те, як руйнується світ в інших, коли вони дізнаються непривабливу правду, я щиро не розумію тих людей, які виступають проти обов’язкового введення тестів на батьківство (така ідея останнім часом обговорюється). У мене в голові спливають ці випадки щоразу, коли хтось починає говорити про чесність і те, що “якщо ти мені не довіряєш, то одразу йди! Не треба жодних тестів!”.

На місці будь-якого з цих чоловіків, мені хотілося б дізнатися все і відразу, не прив’язуючись до ні в чому не винної, але зовсім чужої мені людини, і більше не довіряючи тій, що дозволила собі таку зраду.

І так, не той батько, хто зачав, а той, хто виховав, але якщо йдеться про чужу дитину, то має бути вибір – виховувати її чи ні. Коли чоловік і жінка сходяться і в когось із них є дитина, то про це попереджають відразу, щоб людина зрозуміла, підходить їй це чи ні. У тих історіях, де чоловіки виховують не своїх дітей, у них взагалі будь-який вибір відсутній. Саме тому й потрібні тести – вони могли б дати його тим, кого обдурили.

Усі пісні про “довіру” у такому довгостроковому та ресурсозатратному проекті, як дитина, абсолютно недоречні. Ціна помилки надто велика. Втрата від обману наноситься абсолютно всім, крім обманюючого: чоловік вкладається і емоційно, і матеріально, щиро любить і виховує, бабусі та дідусі так само прив’язуються, сама дитина щиро вважає всіх цих чужих людей рідними. І все це може обірватися будь-якої миті, ставши жахливим потрясінням абсолютно для всіх учасників.

Нічого не змінюється тільки для “матусі”: у її світі всі особисті та родинні зв’язки залишаються такими ж, як і були, адже вона як була дружиною, невісткою та мамою, так їй і залишається. Ну, як мінімум, поки її не покинуть, але це вже наслідки, які можуть і не наступити. Вигідна позиція.

І, давайте будемо чесними, жінка, яка не зраджувала, боятися тестів не буде. Вже не знаю, звідки таке неприйняття цієї ідеї, але явно не від “христальної чесності”. Схоже, що всіх виступаючих проти потрібно протестувати в першу чергу.

Дуже дивно, що йде велика полеміка з приводу потреби шлюбів і про те, наскільки це не вигідно сучасному чоловікові, але тема виховання та довічного включення до свого життя чужої для чоловіка людини, без її відома та згоди на це, обходиться стороною.