Син підріс і виселяє мого чоловіка із квартири

Spread the love

Коли синові було сім років, мій чоловік, його рідний батько, помер від злоякісної пухлини. На той момент ми жили у великій квартирі – 110 кв. м у центрі міста. Після смерті чоловіка син став спадкоємцем 2/3 квартири, у мене – 1/3.

Також я дізналася, що у чоловіка була ще одна квартира у сусідньому під’їзді, 2 квартири у звичайних дев’ятиповерхівках у спальному районі. Я, звичайно, знала, що чоловік добре заробляє, але щоби настільки – навіть не припускала. Квартири були у власності до шлюбу, він усе це від мене приховував, але я й сама ніколи не цікавилася, не лізла у його справи. Жили ми добре, ні чого не потребували.

Коли синові було 9 років, я вдруге вийшла заміж. Виховувати сина новому чоловікові я забороняла. Він не ліз до хлопчика, стосунки у них були теплі, рідкісні спірні питання між ними вирішувала я. Так і мешкали. Але починаючи з 13 років сина як підмінили. Щойно було не по його, він одразу висловлював чоловікові, що він у цій квартирі ніхто.

У 15 років заявив йому: “Ти на цю квартиру ні копійки не заробив. Не варті звичайні роботяги жити в таких місцях”. І з того часу в атмосфері будинку остаточно все змінилося: ні теплоти, ні спокою, ні розуміння не залишилося.

Багато років я заради сина обманювала чоловіка, спеціально не завагітніла, нишком запобігала (пила таблетки). Чоловік дуже хотів дитину. Але я думала, що наша спільна дитина може сильно травмувати сина, не хотіла його поранити, вона дуже рано залишилася без батька. Але чоловік ніколи безпосередньо не порушував питання відсутності вагітності, мабуть, чекав. Не хотів мене смикати, розумів, що ситуація непроста. Я про це шкодую, але тоді вважала, що правильно роблю.

Зараз синові 18 виповнилося, і він запропонував мою частку у квартирі віддати йому. Обіцяв мене з квартири не виганяти, а ось чоловіка мого – одразу ж. Чоловікові, слава богу, є куди піти. Має свою однокімнатну квартиру в спальному районі міста. У мене є в області гарний будинок. Якщо що, мені теж є де жити, не залишуся на вулиці. Але чому?

Я питаю у сина: Що він тобі поганого зробив? Адже в тебе ще три квартири. Спадщини більш ніж достатньо”. Він відповів, що моєму чоловікові тут просто не місце.

Сказав чоловікові, що він «олень», коли вирощував і годував чужого сина. Чоловікові було дуже прикро. Не було злості, не було гніву, а були нерозуміння та образа. Син з іншими себе так погано не веде, до всіх добре ставиться, шанобливо. У під’їзді старенькій завжди допомагає, за ліками ходить. Він тільки проти мого чоловіка налаштований вороже.

Відразу сказав, щоб мій чоловік на нього ні в чому не розраховував, що як з’їде, він забуде про нього. Майбутніх онуків я матиму право відвідувати тільки одна, без чоловіка.

Що робити? Розлучитися з чоловіком? Син для мене важливіший, невістка майбутня – важливіша, діти його майбутні – теж важливіші. Як би ви вчинили?

Я запитала у сина: “Він тебе в дитинстві чимось образив?” Відповів, що ні, але це нічого не змінює. У дитинстві сама постійно контролювала, щоб усе добре було у відносинах між ними.

Незрозуміло, звідки виникла така різка ворожість. Чи маю я по совісті віддати повністю квартиру синові? Я на свою частку жодної копійки не заробила, це його батько все заробив. Про це мені син нагадує.