Не запитавши моєї думки, чоловік переписав квартиру на партнера по бізнесу
Я одружена 7 років. Мені 29, чоловік старший за мене на 12 років. Познайомились на відпочинку, покохали одне одного. Він мені запропонував одружитися. На момент знайомства чоловік жив на орендованій квартирі. Я знала, що він займається бізнесом, але не мала уявлення про його прибутки. Машина була в нього недорога, обідали у звичайних кафе, та й не цікавилася я особливо цим.
Я з звичайної родини. У 19 років, коли познайомилися, я не мала ні квартири, ні рахунку в банку. На той момент могла похвалитися непоганою освітою (знаю 3 мови), пізніше здобула другу освіту. Я погодилася вийти заміж за нього.
Перед розписом він почав метушитися, хотів купити квартиру, хоч завжди казав, що грошей нема. Сказав, що не поїдемо у весільну подорож і не робитимемо весілля, а краще витратимо ці гроші на квартиру.
Він продав нерухомість діда, який на той момент вже помер, додав своїх грошей і оформив нову квартиру на свою маму. А мене змусили порадіти цій покупці. Я цю ситуацію не взяла близько до серця приймати, але осад залишився. Було гидко. Паралельно він продав машину і гроші кудись зникли. Зараз не розумію, як я могла на все це закривати очі. Напевно, у мене були комплекси через те, що сама нічого не мала. Відчувала через це свою неповноцінність, але я любила чоловіка.
П’ять років тому народилася дочка, я пішла з роботи. На той час уже добре заробляла. Чоловік почав затискати гроші на все. Я просити не люблю, зрештою вийшла на роботу, коли доньці був 1 рік і 3 місяці. Попросила маму допомогти з малюком, домовилися, що я платитиму їй, як няні. За 2 роки дуже добре просунулась по роботі.
Чоловік 3 роки тому переписав квартиру на друга-партнера по бізнесу. У мене нічого не спитав. Він весь цей час займається бізнесом і завжди каже, що грошей немає, все йде у бізнес. Грошей на руки мені не давав, тільки останні 2 місяці приніс додому зарплату після довгих розмов.
Зараз я чекаю на другу дитину, бо дуже хотіла двох дітей, але шукати іншого тата для цього не хотілося. Чоловік став нормальним батьком останні півроку, водить дитину до саду, читає книги, а раніше лежав на дивані. Як чоловік, він ніжний і лагідний, але тепер тепер у нас немає близькості, хоча для мене цей момент важливий. Йому не треба, а мої потреби – це мої потреби.
Ситуація з квартирою почала бісити. Якщо він так не довіряє мені, нічого не пояснює, хай і живе з своїми партнерами. Я його люблю, і він мене, начебто, теж. І хотілося б мені на все заплющити очі, головне, щоб усі здорові були. Але не можу я проігнорувати всі ці моменти, двоє діточок буде все-таки, хочеться їх убезпечити. Почала нервувати, а раптом що з чоловіком, що з квартирою буде? Другу та його родині залишиться?
Говорить, що зараз у бізнесі у нього все погано. Я в смутку, йду в декрет із дуже гарної зарплати. Але дитинку дуже хочу. Найважливіше, що в бізнесі він має партнера (на якому квартира зараз), він одружений, 3 дітей. Так у нього дружина не працює, няня, живуть у хаті, будують дачу. Купив він собі та дружині у лізинг дорогі машини за рахунок їхньої фірми. А я сама збирала на «Опель» маленький. Мій чоловік і він – рівноцінні партнери, дохід має бути однаковим.
А виходить, що у партнера дружина в шоколаді, той її всім забезпечив, а я сама, як кінь, працюю. Останні роки мені доводилося відкладати гроші, тому що чоловікові немає довіри і з дитиною без засобів існування залишитися не хотілося б. Я на нервах, не можу заспокоїтись. Вважаю, що чоловік непорядно поводиться по відношенню до нас. Я можу себе та дітей прогодувати, маю можливість зняти квартиру та жити на відкладені гроші рік-два.
Але як діти без тата тоді? Голова від цього кругом. Говорили кілька разів про цю ситуацію. Чоловік каже, що він все робить на благо сім’ї, що труднощі в нього тимчасові, я не зрозумію всіх нюансів, хоча я так не вважаю. Просто вже набридла така поведінка 40-річного чоловіка. Ви вважаєте, що чоловік мій нормально поводиться?