Хто має годувати непрацюючу, вагітну дружину?

Spread the love

Ми із чоловіком разом два роки. Одружилися у дорослому усвідомленому віці. Один від одного не залежали у фінансовому плані, обидва працювали, він купував продукти, я купувала так і жили. Йому у спадок від батька дістався двоповерховий будинок і велика ділянка землі за три кілометри. У мене було пів мільйона, які я збирала на перший внесок, тому що свого житла у мене немає.

Коли вирішили бути разом, я переїхала до нього та допомогла на другому поверсі зробити ремонт, вклала в нього 200 тисяч гривень (там було під чорнове оздоблення). Загалом усе було добре до того моменту, поки я не завагітніла. У мене моторошний токсикоз, мене нудить, каламутить, причому день на день не доводиться, один день можу лежати, а на другий нормально. Вагітність 2,5 місяці, а я 2 рази на збереженні у лікарні була вже…

Працювати не можу та й лікар заборонила. Я працювала швачкою, виходить сидиш, нахилена вперед, одна нога на підніжці, а друга на педалі, корпус уперед і щось там у м*тці перетискається… Загалом заборонила лікар…

Постало питання про те, як має бути далі по грошах, хто за що має платити. Чоловік сказав, що його зарплати нам не вистачить (він отримує небагато), каже: “Дістай зі своєї заначки”. Я говорю: “Ці гроші були накопичені ще до зустрічі з тобою”. У нього, до речі, теж є 700 тисяч заначки, і він не хоче в неї лізти.

Я пояснюю, що, мовляв, у тебе є своє житло, а в мене немає, я свої гроші, що залишилися, зараз пущу у витрату, а завтра трапись що, так мені йти нікуди буде. Загалом, він наполягає на половинчастому бюджеті, а мені, окрім як із квартирних грошей, брати гроші на життя ніде…

Може, я не права, думаючи, що чоловік повинен мене зараз утримувати? Якби я знала, що так буде, я б не те що вагітніти не стала, я б і життя з такою людиною не пов’язала б, звичайно. Медично вирішувати цю проблему вже пізно. Я в розпачі. Та й гріх це…

Я поки що одна була, чудово з усім сама справлялася. Мені подобається моя робота, і я завжди добре заробляла. Я вишиваю камінням, ювелірним у тому числі, я роблю ексклюзивні речі ручної роботи. І я встигла заробити на все, окрім квартири. І машина в мене є, і шуба, і діаманти (йому навіть ювелірці мені купувати не доводиться, їх в мене багато, з різних країн привезені прикраси), і море могло собі дозволити двічі на рік.

А купити квартиру все-таки не так просто, от і збирала на початковий внесок. Я ніколи від жодного чоловіка не залежала. А моєму чоловікові від батька квартира дісталася, а тому від матері, а тій від колгоспу.

Взагалі, він повинен дякувати долі за зустріч зі мною. У його 48 років ніхто в чергу на виношування дитини йому не стояв. Він досить притискний, але раніше мене це не бентежило. Я взагалі ніколи не була меркантильною, гроші не дивилася. Сподобалася людина і пішла за нею.

Будинок був у занедбаному вигляді, він у ньому у взутті ходив. Я все в порядок привела, стільки мотлоху викинула, стільки сил витратила, щоб все в божеський вигляд привести. Я повністю обставила будинок, на весь будинок штори пошила з німецького текстилю!

Поки я заробляла, все було гаразд, ми обидва хотіли дітей, планували. Але якось у мене й думки до вагітності не було порушувати питання фінансового забезпечення сім’ї, я думала, що утримувати жінку, під серцем якої твоя дитина, в порядку речей. Але зараз мені доводиться мало не на хліб просити.

До батьків їхати – не варіант, вони в іншій країні. І як я приїду туди за живого чоловіка? Здрастуйте, утримуйте мене. Хотілося б достукатися до чоловіка, щоб він заворушився, почав діяти, думати та дбати про нас – свою родину.