Відмовляла я сина женитись на дівчині, в якої батько з табору. Він не послухав! Тепер нема ні грошей, ні внука – все вкрала!

Spread the love

Бачила, що матір поділилася історією про сина і переселенку, і захотілося написати про свого. Який зв‘язався, скажу тактовно, з жінкою, якої тато кочував і жив у таборі.

Мій Станіслав дуже розумний, високий, красивий, багатий. Закінчив інженерний факультет у столиці. Жив там, працював. Близько десяти років. Був зациклений на роботі, заробляв великі гроші. Аж поки його фірма не прогоріла. Це дуже по ньому вдарило. Ще й наречена, в той же період часу, кинула.

Він повернувся до нас на Прикарпаття і сказав, що хоче повністю змінити життя. Зайнявся городництвом. Весь час копирсався в землі, вирощував різні овочі. Я бачила, що це йому подобається і допомагає зняти стрес, тому підтримувала. Далі він скупив землю, поля, придбав техніку і став повноцінним фермером. Навіть працівників найняв, бо сам не справлявся. Там і закрутила йому голову одна «працівниця».

Станіслав набирав на роботу людей серед місцевих жителів, щоб не треба було до полів далеко добиратися, і не оплачувати їм житло. От і найняв дівчину, в якої батько належав до кочівних національностей! Проходив його табір колись через наше село, коли її мама ще дівкою була, то після цього в неї й народилася Наталка. Попрошайка тут не залишився, а помандрував далі. Сама дочку виховувати її мати не хотіла. Лишила на своїх батьків і теж поїхала світ за очі. Більше я її у селі нашому не бачила.

А насіння ж зіпсуте проростало. У 13 років Наталка теж десь надибала татусевого одноплемінника й завагітніла від нього. Той, у кращих традиціях його народу, також лишив її саму з дитиною на руках. Потім вона якось вийшла заміж за хлопця з сусіднього села, але довго з ним не прожила. Народила ще одного сина і розвелася. Вернулася сюди і випросила в Стаса роботу, бо нібито дітей годувати не мала за що.

Отак пропрацювала вона ціле літо в нього на полі, а восени прийшов син до нас з чоловіком і каже, що женитися на Наталі зібрався.

Я аж вщипнула себе в той момент, бо не повірила почутому. Кричала, плакала, навіть била. Казала, що того поріддя нам не треба! А ще, що відмовлюся від нього, якщо так вчинить. А йому було байдуже, бо він, бачте, закохався!!!!

«Та яка любов, Стасе! Вона зачаклувала тебе однозначно! Це ж який позор на все село буде», – кричала я.

Ходила по родичах, просила відговорити. Але ніхто на нього вплинути не міг.

Він справді був, ніби загіпнотизований. Казав, що Наталка файна ґаздиня, жінка і робітниця. Що йому добре з нею. Довелося мені з цим змиритися, бо потім вона ще й вагітна від Стаса. А я про внуків давно мріяла.

Через рік народився мій внучок Марко. А вона нарешті проявила свою справжню сутність. Перестала варити їсти, прибирати. Виправдовувався, що з дитиною сидить – не встигає. Я мусила ходити з іншого краю села і за хатою сина глядіти. Сама прибирала та їсти готувала. Якби ж то лише для внука, а я мусила на все її потомство наварювати.

Аж одного дня прихожу, а дома нікого нема! Син поїхав на базар городиною торгувати, а в хаті пусто. Ні дітей, ні Наталки. Дзвоню, а телефон невістки поза зоною. Приїхав син, почали шукати, а вона ніби в повітрі розчинилася.

Навіть в сусіднє село поїхали до її колишнього чоловіка. Сказав, що вже давно ні Наталки, ні дитини спільної не бачив. Нарікав, що аліменти щомісяця сплачує, а вона не пускає до сина. Я тоді прозріла, бо невістка завжди клялась, що колишній ні копійки на дитину не дає, тому й на роботу до мого сина влаштувалася. Корчила бідну, нещасну, а грошики ж то капали!

Аж коли вернулись від її екс-чоловіка, то помітили, що з хати зникли невістчині та дитячі речі, а також синові заощадження! А це, на хвилинку, більше 20-ти тисяч доларів!

Викликали ми поліцію, написали заяву про зникнення. Я благала ще написати Стаса про крадіжку, але він не схотів.

Через тиждень нам зателефонували, що знайшли Наталку в Одесі. Знаєте де? Ніколи не повірите – у кочівника, який їй першу дитину зробив! Уявляєте??!!

Правоохоронці сказали, що з дітьми все добре, і на цьому їх компетенція закінчується. Що це сімейні розборки, і хай Стас її сам вертає. От він і чкурнув за тисячі кілометрів по свою дитину в Одесу. Ну, думаю, добре. Хай внука вертає. Ми Марка на ноги покладемо, а їй буде краще з собі подібними!

Але через пару днів Стас повернувся не лише з внуком, а й з нею та всіма її нащадками. Зате без грошей! І далі, як загіпнотизований ходить. Каже, у нас сім‘я, дитині потрібна мама. Не може її лишити, навіть після такого.

Позорисько на все село! Не розумію, де я так згрішила, що це все звалилось на мою голову. Кажу їй, ти злодюго, віддай Стасові гроші. А вона з усмішкою відповідає: «вперше про них чую».

Люди після цього з нас сміються. І ще будуть сміятися довго. Бо на днях прийшов Стас і сказав, що Наталка знову вагітна. Тільки я вже не вірю, що від нього! Певно, за той тиждень в Одесі й нагуляла.

Хай там що, а я буду вимагати в неї зробити ДНК! Не знаю, як ще збити полуду з очей сина. Як змусити Стаса її покинути? Порадьте, бо чую, що своїми вибриками Наталка і його, і мене з цього світу зжене.