Дружина зараз у декреті і не має доходу, а я не хочу утримувати її дочку від колишнього чоловіка

Моя дружина має дитину від минулого шлюбу, її доньці 9 років. Зараз вона у декреті з нашою спільною дитиною, ніякого пасивного доходу в неї немає, накопичень теж немає. Є квартира із сестрою в рівних частках, але там зараз живе сестра із сім’єю. Здати її не вдасться.

Я прикинув, які витрати на місяць виходять на її дочку від першого шлюбу. Дівчинка ходить англійською, на гімнастику (там ще й костюми для виступів дуже дорогі), у неї репетитор з математики. Все це – щомісячні постійні витрати. А ще одяг, взуття, їжа, мовний табір влітку доводиться брати її із собою у відпустку на море. Для того, щоб зібрати дівчинку до школи цього року, довелося витратити 20 тисяч. Постійно виникають невраховані витрати: телефон зламається, то комп’ютер. У середньому за місяць не менше 25 тисяч виходить за моїми підрахунками.

Хто це все має оплачувати? Охочих немає. Аліментів немає і не передбачається. А йдеться не про те, щоб налити тарілку супу, а про немалі такі витрати, але при цьому – не дуже обов’язкові. Рідний батько емігрував, тож там взагалі без варіантів щось отримати. Він її заблокував скрізь. Довго не платив аліменти, тільки дружина добилася, щоб призначили виплати у твердій сумі – 10 тисяч, він кілька місяців ухилявся, а потім змився. Давно хотів поїхати.

Моя дружина брехала мені спочатку, що аліменти є. Тому тепер, коли ця ситуація із забезпеченням доньки від першого шлюбу стала дуже гостро, запропонував їй, щоб з маленьким сиділа моя мама (вона дуже рада буде), а дружина вийде на роботу. Про це я ще говорив, коли була вагітна. Вона чомусь вирішила тоді пропустити це повз вуха і тепер упирається. Але при цьому знижувати рівень життя дитини також не хоче.

Ця дитина не є частиною моєї родини. Я не повинен її повністю утримувати. Достатньо, що я годую і одягаю її, а решта плюшок нехай отримує від біологічних батьків. Або не отримує, якщо немає змоги. У мене велика кількість друзів одружилися з жінками з дітьми, і на них не вішають це фінансове навантаження. На цих дітей отримують аліменти, чи батьки дружини свого онука утримують, чи дружини фрілансят у декреті, чи, переїхавши до чоловіка, свою квартиру здають. Варіантів тьма.

Раніше дружина думала, що вона вестиме сімейний бюджет, я вникати не стану, і вона зможе говорити, що багато коштів витрачено на нашу спільну дитину, а дочка на аліменти від колишнього живе. Хотіла використати цей обман на повну, поки я не знав.

Нині я їй зарплату не віддаю. Ось на це вона не розраховувала – що я купуватиму все сам буду. Свою дитину утримую повністю: пологи платні сплатив, всі платні УЗД під час вагітності, візок за 20 тисяч, суміш дорогу.

Нічого не бачу поганого у тому, щоб розділяти дітей, бо батьки різні. А у сім’ї батько основний добувач. Наприклад, моя дружина раніше із сестрою та її родиною жила. І хоча разом жили й однією кухнею користувалися, а полиці у холодильнику різні були. Так, пояснювали, що то не наше. А як інакше?

Своїм дітям я все порівну дам, але в мене поки що одна. Я не беру відповідальності за її дитину автоматично. Відповідальність за дитину – це усиновлення. Я відмовився, коли вона мене просила.

Дехто намагається мене присоромити, але моральних законів не існує. Кожен дотримується своєї моралі, і якщо вона не порушує державних законів, вона вірна.