Книжкові підсумки 2022. Сім детективів, які вас зачарують!
ДЕТЕКТИВИ.
І перший із них…
Бенджамін Стівенсон, “Кожен у нашій родині когось та вбив”
Так, я знаю, ви прочитали про цю книгу у всіх книжкових блогерів! Але ж вона хороша? Гарна. Я із задоволенням прочитала всі чужі відгуки, які мені попалися. Впевнена, що якби в романі були які-небудь серйозні косяки, про це хтось написав би вже.
А ще вона трохи кумедна. Та що вже досить смішна!
І так, сімейка там описана…
Олександра Ендрюс, “Хто така Мод Діксон?”
Те, що мені особисто ця книжка не сподобалася, зовсім не означає, що вона вам не сподобається! Сюжет літературоцентричний. У якомусь сенсі навіть про фемінізм! Хоч і боронь нас богинюшка від такого фемінізму. У центрі оповідання – дві жінки. Дві письменниці…
Роберт Торогуд, “Смерть на Темзі”
Ну а про цю книгу блоги гули трохи раніше, на початку року. Я просто звелася спочатку, мріючи її прочитати!
І, звичайно, трохи розчарувалася, коли нарешті придбала книжку до рук. Краще просто не уявляти собі так багато одразу, та й усе.
Хоча багато своїх обіцянок роман повністю виконав. Розслідуванням вбивства займається ексцентрична доросла жінка, ще кілька жінок їй допомагають. Фем-рік!
Роберт Гілбрейт, “Чорнильне серце”
Єдина книга у добірці, яку я ще не прочитала, – сором мені і ганьба, так-так, я розумію.
Але є виправдання.
Офіційного перекладу книги немає. Фанати миттєво, я повторюся – миттєво підхопили екземпляр англійською, і почали перекладати. Авторські права – це, звичайно, дуже важливо. Але на місці Роулінг я була зворушена своїми шанувальниками. Вона навряд чи сильно зворушиться, і все ж таки).
Не знаю, навіщо мені переказувати сюжет (і не цього робитиму!) – чи ви в курсі про Корморана Страйка і його чарівну напарницю (і що Роберт Гілбрейт насправді псевдонім Джоан Роулінг), чи ні. А там ще й серіал є! І також непоганий.
М. М. Шуінар, “Танцюючі дівчата”
Чимось ця книжка торкнула моє серце, от і все. Не можу сказати, що вона прямо видатна. Принаймні героїня-слідча практично не залишається в пам’яті.
Але так і всі жертви чергового шаленого маніяка! Все це були прості жінки, які втомилися від черствості своїх чоловіків, невдячності нащадків та нескінченного валу роботи у другу та третю зміну.
Загалом, ця книжка трохи більше, ніж прохідний детектив.
Стівен Кінг, “Біллі Саммерс”
Незважаючи на звання “короля жахів”, у романі “Біллі Саммерс” немає жодної фантастичної чи містичної сцени. Це, звичайно, трилер у чистому вигляді. Кінг майстерно пише свої життєві історії, і це одна з них. Так, тут є багато різних натяжок та зшивок. Так, Кінг усвідомлено багато говорить про домашнє насильство, про насильство над жінками.
І все ж таки це Кінг, його варто читати (а раптом ви ще не?) – він гарний!
Шерон Болтон, “Маленька чорна брехня”
Недооцінена, як на мене, письменниця. Ті її чотири романи, які були перекладені російською раніше, я прочитала запоєм, відразу! Цей такий самий яскравий, як і інші, але… зовсім інший? (Так, ми такі, майстри роботи зі словом).
Мені подобається, що Болтон не повторюється ні на грам. Ідеальна якість для письменниці детективів! При цьому в її романах, звичайно, до одурі “скла” (несамовитих моментів): ось і “Маленька чорна брехня” зачепить будь-яку батьківку відразу. Адже ми усвідомлюємо, що з дітьми героїні сталося щось страшне.
І багато, багато сторінок поспіль потроху дізнаватимемося – що…