Він усиновив дітей свого друга. Справжній героїчний вчинок!

Spread the love

Я зустрів своє справжнє кохання у 20-річному віці. Мою дівчину звали Марина. Я давно поклав на неї око, але тоді вона ще перебувала у стосунках із моїм другом. Хлопець у неї був міський, тож я боявся втручатися.

Він не любив Марину, просто користувався нею. Такі парубки нікого не люблять. Він одразу з декількома крутив романи, а вона заплющувала на це очі.

Він покинув Марину, коли вона завагітніла. Я хотів поговорити з ним по-чоловічому і змусити відповідати за свої вчинки. Але він злякався і поїхав назавжди з нашого міста.

Я зізнався Марині тоді у своїх почуттях і запропонував стати моєю дружиною, незважаючи на те, що вона була вагітна від іншої людини. Я пообіцяв, що ніхто ніколи не дізнається, хто насправді є батьком малюка. Вона погодилася.

Так, мені було важко. Я був ще молодий, тому не міг знайти гідну роботу із гарною зарплатою. Однак я знав, що треба рухатись уперед заради нашого спільного щастя.

Скоро ми вирішили переїхати до іншого міста. Далі від усіх очей. Та й перспектив там було більше. Там я зміг поєднувати роботу з навчанням, тому стало трохи легше. Коли Марина народила двійнят, я дуже здивувався. Вона, виявляється, знала про це, просто боялася зізнатися, бо думала, що я її кину. Мене це ніяк не збентежило, навіть потішило, але я розумів, що треба працювати ще більше.

Сина і дочку я покохав одразу. Як тільки я взяв їх на руки, відразу зрозумів, що це мої діти. Хоч і не рідні. Мені хотілося гори звернути заради них.

Проте за рік Марина знову зв’язалася зі своїм колишнім. Він раптом згадав, що має дітей. У дружини моєї, мабуть, залишилися до нього почуття, адже вона з радістю дала йому другий шанс. Вона просто пішла.

Я намагався відволікатися і не зациклюватися на Марині та дітях, але не виходило. Але через якийсь час я дізналася, що вона загинула, а її коханий збирається за кордон. У нього на той момент була інша дама. А дітей мій колишній друг здав до дитбудинку, адже займатися він ними не збирався.

Мені хотілося знайти його і вбити, але я стримався і того ж дня почав шукати дітей. Я вирішив їх усиновити, як би це не було тяжко. Дякувати Богу, моя знайома погодилася на фіктивний шлюб, адже простому холостяку не давали добро на усиновлення.

Однак незабаром я зрозумів, що цей шлюб зовсім не фіктивний, і зараз маю справжню сім’ю.