— То подружися з кимось! Адже тобі всього 60 років!

Син каже, що мені треба якусь подругу знайти. Мовляв, а 60 років ще не пізно заводити нові знайомства та жити на повну. Він чомусь вважає, що я маю спілкуватися з однолітками.

Однак мені не хочеться ні з ким заводити стосунки. Ні дружні, ні любовні. У цьому віці люди все більше починають цінувати тишу та спокій. Не хочеться підлаштовуватись під когось і шукати компроміси.

А все тому, що я прожила вже більшу частину життя.

Надружилася, налюбилась, нагулялася. Добре, коли крізь роки залишаються вірні люди поряд, але мені так не пощастило. Через силу бути з якоюсь людиною, дружити з нею чи любити її — це безглуздо.

Я не потребую спілкування. Мені не сумно і не самотньо. Зараз я думаю про важливіші речі. Мені хочеться передати якісь цінності дітям та онукам. Залишити після себе важливий слід, а не думати про те, де знайти подружку для порожньої балаканини.

Я не проти дружби у зрілому віці. Просто особисто мені таке спілкування не принесе жодної користі, лише забере енергію.

Як ви думаєте: я маю рацію?