Замість власної квартири весілля сестри чоловіка
Коли ми з чоловіком розписувалися, ми не закочували бенкет на весь світ. Сходили до РАГСу і скромно відзначили подію у колі близьких. Не бачила я сенсу в витратах великих грошей. Чоловік був зі мною згоден, як і мої батьки. Свекруха ж хотіла влаштувати бенкет. Як це так, син одружуватись, а гулянки немає. Перед родичами та друзями соромно. Своє невдоволення вона висловлювала ще від подання заяви до закінчення банкету.
Після розпису ми почали збирати гроші на власне житло. Рішення це було ухвалено давно. Накопичити швидко не виходило, тому що орендували житло, а роботи не надто грошові. Але ми не опускали руки. За кілька місяців уже мала зібратися сума на перший внесок.
Влітку золовка заявила, що збирається заміж. З обранцем вони давно разом, тож логічно, що все так розвивалося. Свекруха зраділа, що вона тепер зможе зробити шикарне свято. Наречена нічого проти не мала. Хочуть, хай роблять. Фінанси дозволяють чому б ні. Ми були запрошені на свято, тому на власні очі бачила весь розмах. Лімузин, шикарний стіл, чудова сукня, діджей, фотограф, оператор і на завершення святкування салют.
З самого весілля мій чоловік виглядав втраченим. Я думала, що це пов’язано з тим, що його молодша сестра стала заміжньою жінкою. Більше нічого не впадало у вічі. Але це виявилося далеко не так.
Знаючи, що ми майже зібрали суму на перший внесок, я почала активно моніторити ринок, підбирати квартири. Переставляла, як ми переїдемо, як облаштуємось. Цим я ділилася із чоловіком. Він якось холодно реагував, просив почекати. Після чергових моїх спроб обговорити з ним майбутнє придбання, він посадив мене на диван і розповів історію. Він дуже хотів, щоб у сестри було шикарне весілля, а грошей у неї не було, тому він віддав усі наші заощадження. Ми ще накопичимо, а щоб було легше, то поживемо з його мамою. Тоді за оренду не потрібно буде платити, і за рік зможемо зібрати потрібну суму. Та й родичі поступово віддаватимуть, сума то більша.
Я була в шоці, і це ще м’яко сказано. Мало того, що чоловік віддав усі наші гроші, зібрані такою працею на звичайну гулянку, так ще й зробив це нишком, не порадившись зі мною. Гаразд, якби на добру справу, ліки, операцію, а то на звичайну п’янку. І я ще мушу не злитися.
Я переїхала до мами. Чоловік намагається помиритися, свекруха дзвонить мені і мамі, але я не бажаю їх слухати. Краєм вуха чула розмову свекрухи з моєю мамою. Вона пропонувала нам пожити в неї, навіть підготувала кімнату. Не маю наміру жити з нею. Загалом не впевнена, що хочу бути з такою людиною, як чоловік. Думки про розлучення дедалі частіше відвідують мене. Мама підтримує, тільки просить не пороти гарячку.