— Як мене мама підставила! Я ж на цю квартиру розраховувала!

– Мені перед чоловіком просто соромно! Ми ж із ним ще перед весіллям усе розпланували, і мама знала все. Ні слова не говорила, а потім… — мало не плаче Юлія.

Жінці 25 років. Вона вийшла заміж минулого місяця. Чоловік без двору, без кола. Жити зі свекрами не варіант, адже вони мешкають у двобої з молодшим сином. Юлія теж має молодшого брата. Із батьками вона теж жити не планувала.

— Мої батьки завжди були прикладом для всіх, адже вони навіть не сварилися. А після мого заміжжя таке почалося. Мама ніби з ланцюга зірвалася і заявила, що йде від батька, — зітхає Юлія.

Чоловіку матері 49 років. Вона вийшла заміж за батька Юлії у 20-річному віці. З того часу й тягла все на собі. Чоловік у неї добрий: працює, не має шкідливих звичок, все до хати несе. Але раптом Валентина зрозуміла, що з ним вона більше не хоче. Діти вже повнолітні, тому саме час подумати про себе. І так усі ці роки на її шиї їздили.

— Я взагалі не розумію, чого вона розлютилася. Все ж таки жінки працюють і займаються побутом. Що в цьому страшного? Ролі у ній розподілялися традиційним способом. Та все ж таки мужики після роботи на диван завалюються, а дружини за готування та прибирання беруться. Ну хіба я не права? Однак у мами в голові щось перемкнулося, — каже Юлія.

Валентина просто видихнулася. Вона думала, що хоч донька допомагатиме, а вона навіть взуття за собою не могла помити. Прийшла з навчання та одразу за комп’ютер. Про сина взагалі нема рації говорити. Ніхто з них тарілку за собою не міг помити. Тільки й вимагали більше смакот, чистого одягу та належної уваги від матері.

Три роки тому померла бабуся Юлії. Валентина сподівалася, що донька піде на вільний хліб, але вона не поспішала. Ще б! Там самої треба прибирати, готувати, прати, а біля маминої спідниці добре живеться.

Юля таки використала бабусину квартиру, але тільки для того, щоб зустрічатися зі своїм нареченим. А потім Валентина у неї забрала ключі та вирішила зробити там ремонт. Юля була впевнена, що мати їй весільний сюрприз готує, адже вона на той момент була вже вагітна. Вони збиралися розписатися. Ніхто їй не заважав, навіть чоловік не втручався у ремонтні справи, аби зайвий раз не злити Валентину.

Однак прямо перед весіллям Валентина заявила, що вона житиме в цій квартирі. Вирішила розлучитися і почати життя з чистого аркуша, щоб усі від нього відстали.

— А як же ми, мамо? – занила Юлія.

— Це ваші проблеми. Знімайте або просіть батька. Мене це не стосується.

Юлія рвала та метала. Тобто мати вагітну доньку без даху над головою залишила. Жити з батьком та братом не варіант, адже Юля не зможе за трьома мужиками доглядати. Та й знімання вони не потягнуть, тому що їй скоро в декрет.

— Я думав, Валентина для дочки ремонт робить, тож нічого їй не казав. Вона ж нишком із сімейного бюджету гроші тягала. І що в результаті? — сердиться батько Юлії.

— Вони думали, що я до гробової дошки прислужуватиму їм. Гроші, які я із сімейного бюджету брала, — це моральна компенсація. Та й заробляла я завжди нарівні із чоловіком. Я не вкрала, а забрала своє! – виправдовується жінка.

Валентина взагалі не вважає себе винною, тому причіпки домочадців пропускає повз вуха. Тим більше, вона не обіцяла дочці, що віддасть квартиру після весілля — Юля сама вирішила, що квартира бабуси дістанеться їй.

– Та ти мені все зіпсувала! Ми через тебе без даху над головою лишилися. Розлучатися вона надумала в 50 років, що за маячня? Сподіваюся, ти розумієш, що ми з братом не хочемо мати нічого спільного з тобою? – кричить матері Юлія.

Валентина ж не шкодує про те, що сталося. Вона вперше подумала про себе і не вважає це якимось злочином. Ви з нею згодні?