Ми відмовляємо собі у всьому через чоловіка, який хоче накопичити дитині на квартиру

Сьогодні Мишко приніс додому зарплату і заявив, що всю її відкладатиме на квартиру нашого сина. Я проти цього. Ви, мабуть, здивуєтеся, але я розповім, чому я так вирішила.

Мій чоловік приїхав до мене до міста не так давно. Ми разом уже 10 років. Мишко має принцип. Усі свої заощадження він посилає матері. Причому все до копійки навіть рубля собі не залишає. Хоча має ще двох старших братів. Вони теж допомагають матері, але залишають собі життя.

Коли я познайомилася із чоловіком, він жив у гуртожитку. Я забрала його до себе. Ми стали жити разом із моєю мамою у старенькій квартирі, де не вистачало чоловічих рук для ремонту. Спочатку все йшло чудово. Чоловік запропонував свої послуги з ремонту. Почав клеїти шпалери, зайнявся електрикою. Зі мною Мишко був дуже чемний. Приємно спілкувався.

З моєю мамою у нього були трохи натягнуті стосунки. Але загальної картини це не псувало.
Минув рік після того, як чоловік почав жити з нами. І тут я побачила всі його негативні сторони. Чоловік почав хамити, та ще й частенько випивати. У нього почали відбуватися конфлікти з моєю мамою. Я обурювалася. Ніколи не давала образити маму і вечори закінчувалися бурхливим з’ясуванням стосунків.

Мишко став постійно чіплятися до мене. Та ще й казав, що його дратує стара ситуація. Мовляв, ми мали займатися ремонтом ще до його приходу до неї.

Ось тут мені дуре взяти і розлучитися з ним. Але я подумала, що Мишко зміниться. Може, у нього період кризи. Стало набагато гіршим після того, як вирішила народити йому сина.

Грошей не вистачало ні на що. До нас переїхала бабуся, аби хоч якось допомогти. Мама витрачала всю зарплату на комунальні плюс дорогі ліки. Я хворію і мені було потрібне постійне лікування. Моїх декретних катастрофічно не вистачало.

Моя мама ходила два роки в пошматованих чоботях … не було можливості купити взуття. Бабуся взагалі мала мізерну пенсію. Вона отримує її і одразу ж кладе на ощадний рахунок. Готується до похорону. Каже, що зараз все дорого, хай, мовляв, ми витрачатися не будемо після її смерті. Але планам бабусі не судилося збутися. Вона витратила всі гроші на наше з чоловіком весілля.

Взагалі чоловік думав, що його родичі допоможуть, але ані копійки не вислали. У результаті всі кошти він витратив на весілля, плюс накопичення бабусі. Я не хотіла такої пишної урочистості, але чоловік наполіг. Довелося погодитись.

Тепер розповім про матір чоловіка. Як я казала, він віддавав їй все до копійки. Навіть якось ховав від мене гроші, коли нам було тяжко. Зробив їй будинок, купив побутову техніку, провів водопровід та електрику. Для нашої родини не робив майже нічого.

Ми сварилися. Чоловік начебто усвідомлював свою провину. Але потім знову брався за старе.

Трохи згодом мати Михайла померла. Вона хотіла залишити будинок одному із синів. Але не Мишкові. Заповіт написати не встигла. І тоді мій чоловік та інші брати з гордістю відмовилися від частини власності. Віддали будинок тому, кому хотіла мати. Я вважаю, це просто надзвичайна дурість. Але мабуть у їхній родині були якісь безглузді правила, за якими вони жили.

І найцікавіше, що той брат взагалі не допомагав матері. А вона вирішила залишити йому хату. Чоловік працював, як проклятий. Виходить, все майно в будинку було практично його. Але він відмовився від власності та залишився без усього.

І ось тепер чоловік почав нахабніти. Заявляє, що витрачає все на нас. Ще хамить і лається з бабусею та моєю мамою. Хоча вони прийняли його до цього будинку. Навіть якось сказав мені, що піде на хитрість, щоби не давати їм гроші або економити на харчуванні. Я дуже розлютилася.
Чесно з радістю вигнала б його до всіх чортів з дому. Але до виходу із декрету ще багато часу. Тим більше, у нас скорочують ставки. Якщо вийду, то можу втратити роботу.

Тому сиджу вдома та вишиваю, щоб отримати хоч якісь копійки. А тут нещодавно чоловік ще сказав, що стать його заробітної плати йтиме на дитину.

Квартиру йому купити хоче. Я сказала, що треба почекати хоча б років зо два. Вийду на роботу і може все налагодиться.

Але Михайло заявив, що він головний видобувач їжі та грошей. Значить, вирішувати йому на що їх витрачати.

А ще він боїться, що я його вижену. Він так і сказав. Я йому дослівно пояснила, що якщо він не змінить свою поведінку, не кинути пити, я так і зроблю.

Обіцяє змінитись. Але як тільки отримує зарплату все, починається заново. Він навіть почав брехати, що його позбавили премії, а сам потай відкладає на квартиру синові. Якась у нього погана звичка витрачати гроші, то на матір, то на сина. Я маю на увазі, що допомагати людям це добре, але треба хоч щось залишати.

Син поки що цілком може обійтися без квартири. Можна зробити йому щасливе дитинство.

Я заздрю ​​мамам, які водять дітей на гуртки, до зоопарку. Але це зробити не можу. Немає можливості. Але донести це до чоловіка не виходить. Він упертий як баран. Стоїть на своєму до останнього. Допоможіть порадою.