Історія про те, як до мене в гості прийшла знайома зі своєю дитиною. Наслідки їхнього перебування у моєму будинку лякали…. А головне, винною то залишилася я!

Якось була я вдома, займалася справами, і тут дзвонить мені давня знайома:

– Привіт, Оль, А ти зараз удома?

– Так. А що?

– А ми ось із сином у справах тут поряд біля твого дому були. Ти не проти, якщо ми прийдемо до тебе у гості?

– Та приходьте, тільки в мене не надто вдома прибрано.

Минає хвилин п’ятнадцять, дзвонять мені вони у двері, я ж їх впускаю до хати, і йдемо разом на кухню. Син Марини ще той активний хлопчик, на місці зовсім не сидить, все йому треба доторкнутися, потрясти, кинути. Йому п’ять років.

І ось ми сиділи з його мамою на кухні, пили чай і розмовляли. У цей час Антон сидів у залі й дивився на мультфільми. Марина йому одразу сказала, щоб він нічого ніде не чіпав.

І ось через п’ятнадцять хвилин я чую величезний гуркіт з кімнати, де сидів Антон. Зриваємося з місця з Мариною і біжимо до зали. Заходжу і в шоці від побаченого. По центру кімнати стояв сам Антон із розгубленим виглядом, а поряд на підлозі лежить розбитий акваріум на дрібні уламки, і рибки хлюпаються в невеликих калюжках.

Так, акваріум у нас невеликий. Нам подобається з чоловіком розводити рибок.

Марина одразу ж підбігла до свого сина, оглянула його, спитала чи не поранився він. А я ж у цей час пішла ганчіркою, щоб витирати воду з підлоги. Витираю я значить ту воду із підлоги. А подруга якраз закінчила огляд своєї дитини. А потім каже мені:

– Оль, ти вибач, що так вийшло. Ми напевно йтимемо з Антоном. Нам уже час, треба ще встигнути на маршрутку.

– А ти мені не допоможеш прибрати? — здивовано я питаю в неї.

– Пробач але ні. Нам треба вже тікати додому. Дитина сильно злякалася, треба її заспокоювати,-відповідає вона мені.

Тоді я почала питати у дитини, чому ж вона вирішила полізти до того акваріума. Тоді він мені відповів, що грав літаком, а він потрапив у кут за акваріумом, і він поліз, щоб його дістати. І тоді власне і зачепив акваріум.

– А з чого ти зробив літачок? — питаю у нього, знаючи, що в тій кімнаті не було паперу.

– Я знайшов у вашій шафі якийсь листок і з нього і зробив! – Відповідає мені дитина подруги.

І тоді я усвідомила, що це наше із чоловіком свідоцтво про шлюб! Мене кинуло в піт. Але я максимально стримувала себе. А подруга тим часом взяла дитину за руку і почала рухатися до виходу.

– Оль, ти ще раз вибач, що так сталося. Він не хотів. А свідоцтво переробиш, там ніяких проблем не повинно бути, – казала мені подруга.

– Ну та засмучуватися немає сенсу. Прийде переробляти свідоцтво, купувати новий акваріум, і оплачувати ремонт сусідку знизу, – відповідаю я їй.

– Ну тут нічого такого немає … Антон ще зовсім маленький, він дитина. У нього через переляк можуть проблеми зі здоров’ям розпочнуться, треба знову витрачати гроші на похід до лікаря. Та й взагалі, навіщо ти там акваріум поставила? Та вже добре, потім якось я тебе ще наберу, — відповіла мені подруга і пішла з квартири.

Після я прибрала в кімнаті, потім сходила до сусідки, запитала чи не протікала вода до неї. Добре, що все обійшлося, і мені не довелося оплачувати ремонт сусідці знизу.

Того ж дня мені Марина надіслала повідомлення:

– Ми ось були у лікаря. Нам сказали, що дитина може почати заїкатися після переляку. Віддали тисячу гривень за прийом!

А я сиділа і не знала, що їй такого відповісти. Зрештою просто проігнорувала повідомлення.