Свекруха вирішила зробити з мене першокласного кулінара

Spread the love

Я одружилася п’ять років тому. Спочатку ми жили зі свекрухою, а після народження дитини почали обговорювати окреме проживання.

Я не можу сказати, що я ідеальна господиня. А в очах свекрухи, тим паче. Я не вмію ліпити вареники та виварювати борщі, але звичайні страви легко приготую.

Загалом, готування – не мій коник. Я ніколи цим не морочилася, адже чоловік мене не за щи полюбив. Приготування їжі я не вважаю якоюсь супер важливою навичкою, та й стирчати біля плити не люблю. Я готую швидко та просто.

Чоловік не голодує. Завжди є на вечерю, а в холодильнику повно продуктів. Локшиною та сосисками чоловік не харчується, але й здобні булки до сніданку не випікаю.

У мого чоловіка, як і в мене, немає культу їжі. Він знає, що я не буду крутити голубці тазиками і варганити жульєни. Однак свекруха такого розкладу не влаштовувала — вона вирішила зробити з мене першокласного кулінара.

Вона мені підготувала кулінарні курси. Кілька разів з поваги я прослухала її лекції про те, як важливо жінці ліпити, смажити, тушити і варити. Мені ця тема видалася нецікавою, у чому я й зізналася їй. Проте родичка не збиралася давати задню.

Я займалася своїми справами, але свекруха назад повертала мене до плити, щоб присвятити в таїнство приготування плову, тушкування картоплі чи варіння супу. Кілька практичних уроків, скрипучи зубами, я витримала, а потім почала психувати.

— Я не хочу бути шеф-кухарем. Мені це не цікаво.

Свекруха відстала від мене на якийсь час. Однак після появи малюка в нашій сім’ї вона знову засукала рукави і потягла мене на кухню. У період материнства від мого ентузіазму не залишилося сліду. Якщо раніше я через силу слухала її і намагалася вдавати, що мені цікаво, то тепер прямо сказала, що краще за мене не чіпати.

Тепер ми живемо окремо – я готую, як хочу. Свекруха іноді намагається прищепити любов до “високого мистецтва”, але вже її запал згас.