Складна професія працівника доставки їжі

Spread the love

Я вирішила підзаробити та влаштувалася в службу доставки їжі. Графік вільний, платять щодня — це був найкращий вибір для мене на той період.

Перше замовлення надійшло — треба було принести піцу до сусіднього кварталу. Я накинула термосумку і пішла за вказаною адресою. Настрій був чудовий, адже я кайфувала від піших прогулянок. Вулицю я знайшла, потім згадала, що зазвичай ліворуч знаходяться непарні номери будинків, а праворуч — парні.

Від моєї впевненості не залишилося і сліду, коли я побачила за будинком №31, не 32, а 59. Я почала блукати проходами і думати, куди поділися решта двадцяти будинків. На той час уже піца була холодна, та й настрій зіпсований.

Я вирішила увімкнути GPS-навігатор і по карті шукати потрібну адресу. Найдивовижніше, що програма показала, що на цій вулиці немає парної сторони. Вкотре подзвонив кур’єр і попередив, що я затримуюсь. Наче я сама не знала!

Я вже проклинала того папуаса, який проектував цю вулицю і розставляв будинки довільно. Я зателефонувала Вірці, і вона сказала, що потрібний мені номер навскіс. Так, логіка залізна!

Я поперлася назад на початок вулиці, знайшла будинок №13, до якого сказала повернутися Вірка, обійшла його і натрапила на пустир. Вже вечоріло…

Тоді я вила і проклинала службу доставку, в яку влаштувалася на роботу. Тут знову зателефонувала Вірка і почала обурюватися, що клієнт все ще чекає на свою піцу.

— Нехай валить цей козел кудись подалі! Якщо не скаже, де його будинок, буде голодним! — репетувала я.

Я побачила двірника і вирішила звернутися до нього:

– Доброго дня! Не підкажите, де 32-й будинок?

Він почухав потилицю і повів мене кудись. Ми йшли як мінімум півгодини, а потім він махнув рукою у бік будинку, на якому була табличка “Бульвар 92”.

Клієнт, як і раніше, кошмарив піцею, а я не розуміла, де я перебуваю. Номер Віри я заблокувала, бо її писклявий голос не давав мені зосередитись. Набралася сміливості, зателефонувала менеджеру та попросила номер клієнта.

Цей хам почала на мене кричати і пояснювати, що навіть дурень знає, що 32 будинок знаходиться між 66 і 115.

Так, до цього мене життя не готувало. Мабуть, нумерація вулиць має свої закони, які не підвладні людському мисленню. Я доперла до 66-го будинку і побачила за ним 115-й, проте найцікавіше те, що між ними не було 32-го — там був цвинтар.

Я сіла на бордюр і почала ревти. І тут до мене підійшла дівчина з таким же бейджиком:

— Ви теж шукаєте 50-й будинок? Я вже третій день блукаю.

Ми обійнялися з колегою і почали їсти охололу піцу. Це був мій перший і останній робочий день як працівника доставки їжі.