— Ну, у бабці й апетит! Знову весь салат вм’яла!

Галина Михайлівна прокинулася у гарному настрої, адже їй снився чудовий сон. Це говорило про те, що чекають на приємні новини. І вони не змусили на себе чекати. Щойно бабуся зайшла на кухню, пролунав дзвінок — це був улюблений онук Галини Михайлівни.

Вона одразу привела його на кухню і почала годувати.

— Так, бабусю, я не голодний! Я у справі до тебе прийшов. Мені ж довелося батьківську квартиру продати, адже борг за мною був. На зоні у карти програв. А там такі правила: не віддав — рахуй, небіжчик! – сказав Вадим.

— А жити тепер де? — засмучено сказала Галина Михайлівна.

— Хотів ти залишитися, якщо ти не проти. Але я не сидітиму в тебе на шиї, роботу знайду обов’язково, хоча колишніх зеків ніхто не поспішає працевлаштовувати.

— Звісно, ​​залишайся, онуку!

Вадим влаштувався на ринку вантажником. Додому повертався такий стомлений, що навіть з бабусею не розмовляв — одразу спати лягав. Зарплату Галині Михайлівні не давав, зате фрукти та овочі злегка пом’яті та зіпсовані приносив. Казав, що безкоштовно віддавали.

Якось повернувся додому Вадим не один. Коли Галина Михайлівна дізналася, що ця жінка неосяжних розмірів тепер з ними житиме, вона жахнулася. Однак не змогла вигнати ринкову продавчиню, адже онук заявив, що мають кохання.

Після появи Людмили життя у них дуже змінилося. Бабуся переселили на лоджію, а самі ж зайняли велику кімнату. Галина Михайлівна не могла п’ятий кут знайти у своїй квартирі.

Якийсь час Люда працювала, а потім удома засіла. Сказала, що чоловік повинен гроші заробляти. Начхати їй було на те, що Вадим своє здоров’я гробить.

Щойно потенційна невістка засіла вдома, Галині Михайлівні стало ще гірше. Вона робила з себе господиню, курила в квартирі і дивилася телевізор на повній гучності. До порядку молода особа не була привчена, тому домашній клопіт був на старенькій. Галина Михайлівна все робила і мовчала, аби онук не засмучувався.

Готувати теж доводилося бабусі, адже Людмила навіть до плити не підходила. Вадим навіть нічого не підозрював і нахвалював Люду, бо думав, що це вона все готує. Та мовчки посміхалася і поправляла фартух.

Незабаром Людмила вирішила позбутися Галини Михайлівни. Вона промивала мозок Вадиму і розповідала, що бабуся — нечупара. Не хоче нічого робити по дому, ще й за собою не доглядає. Постійні скарги дружини йому швидко набридли, тож він почав зриватися на стареньку. Просто так її ображав.

Якось Галина Михайлівна повернулася додому, а на її холодильнику замок. Людмила посміхнулася і сказала:

— Більше ти, стара, не будеш мою ковбасу жерти! І так нажерлася вже делікатесів на халяву!

Галина Михайлівна ніколи навіть не торкалася чужих продуктів. Всі харчові запаси Люда знищувала сама, та тільки Вадиму брехала і намовляла на стареньку. Однак одним лише холодильником справа не закінчилася.

Перед своїм днем ​​народження Галина Михайлівна пішла на ринок, щоби купити продукти, адже її сестра хотіла привітати — треба було щось приготувати. Вона ретельно вибирала товари та шукала найнижчі ціни, адже пенсія мала невелику.

Щойно вона повернулася, на неї накинулася з криками Людмила. А потім вийшов із кімнати Вадим і сказав:

— Бабуся, ну навіщо ти так робиш?

Галина Михайлівна взагалі не розуміла, що відбувається:

— А що, власне, сталося?

– Ти вкрала мої сережки! Де вони? – кричала Люда.

– Так, не брала я нічого! – виправдовувалася бабуся.

– Ага, не брала! А де взяла гроші, щоби все це купити? — не вгамувалася невістка.

— Мабуть, доведеться роз’їжджатися, якщо ви постійно лаєтеся. Збирай, бабусю, речі та їдь до своєї сестри, адже нам з’їжджати нікуди. А тобі з бабою Марією буде веселіше, – заявив Вадим.

Галина Михайлівна не могла повірити, що це каже її улюблений онучок, якого вона сама виростила і на ноги поставила. А зараз він виганяє її надвір. Мабуть, вона не зуміла виховати його доброю людиною. Розуміла старенька, що внукові гріхи — це її гріхи. І тепер їй треба залишати рідні стіни через свої ж помилки.

Вона поїхала. Та тільки Вадим швидко усвідомив, яка насправді Людмила. Коли він повертався з роботи в прокурену квартиру, де було брудно і гидко перебувати, він розумів, що Люда намовляла бабусю. Якщо він висунув якісь їй претензії, вона обурювалася:

– Я в служниці тобі не наймалася!

Коли Вадим випадково виявив сережки дружини у скриньці, всі факти зійшлися. Він швидко вискочив із квартири і помчав у село за бабусею. Та не встиг він… Занадто багато часу пішло на усвідомлення.