— Мені начхати на твою дитину! У мене відпустка накривається!

Чоловік брата попросив, щоб я відвезла їх із дружиною до аеропорту. Я погодилася, адже він попередив мене заздалегідь.

Вранці я зібралася їхати, розбудила сина та зрозуміла, що в нього температура. Я одразу почала дзвонити братові чоловіка та пояснювати ситуацію.

– Ти ж обіцяла! Сади його в машину, заїжджай за нами та відвези нас до аеропорту! – кричав Ілля на мене.

— Має 39 температур. Ти мені пропонуєш хвору дитину кілька годин у машині парити? Візьміть таксі, у чому проблема? – відповіла я.

– Ти погодилася? Ми на тебе чекаємо біля під’їзду.

Я зателефонувала своєму колишньому однокласнику, він таксист, і попросила, щоб він відвіз моїх родичів до аеропорту. Родича я попередила про це, а сама лягла до сина, щоб він хоч трохи поспав.

Тільки-но він почав засинати, як дружина Іллі зателефонувала.

– Ти здуріла? Ми через тебе зараз на літак запізнимося! — репетувала вона на мене.

— Юля, я пояснила твоєму чоловікові, що не можу приїхати, дитина захворіла. Таксиста номер я йому передала.

— Він хоче 600 гривень за свої послуги, тож я його послала! Так що одягайся та приїжджай!

— Я тобі повторюю: у мене хвора дитина, тож самі вирішуйте свої проблеми.

— Мені начхати на твою дитину! У мене відпустка накривається! Якщо ти зараз не приїдеш, я тобі влаштую таке! У тебе є 10 хвилин, щоби все вирішити.

Я спочатку хотіла сказати, що я можу заплатити за таксі, адже частково почувала себе винною, але після сказаної фрази передумала. Мені начхати на їхню відпустку. Я кинула слухавку та відключила телефон.

Трохи згодом я попередила начальницю, що піду на лікарняний. Вона поставилася з розумінням, на відміну від моїх горе-родичів.

Мій чоловік рвав і кидав, адже я його брата підставила. Він вважав, що я спеціально їх кинула, бо позаздрила. Як з’ясувалося, тур у них пролетів, бо півгодини вони шукали таксиста, який візьме менше за свої послуги.

Але хіба я винна? У мене трапилося НП! Хіба я знала, що моя дитина захворіє? Тим більше я знайшла їм таксиста і збиралася взяти на себе всі витрати, правда, не встигла сказати. Дружина Іллі навіть мені не дала домовити!

Пізніше чоловік вибачився за свої слова, коли дізнався про подробиці того, що відбувається. Увечері його рідня прийшла до нас і зажадала, щоб ми їм компенсували збитки. Вони все одно твердили, що я винна. Усім родичам це розповіли, адже я не виконала своєї обіцянки.