Як тільки мама дізналася про спадщину, одразу почала наполягати на тому, щоб я віддав будинок сестрі

Я не знав, що таке повноцінна сім’я, адже, коли мені було два роки, батько пішов до коханки. Мама всю увагу присвячувала старшій дочці, а я ріс сам собою. Я відчував себе цапом-відбувайлом, адже мене навіть шматком хліба дорікали. Я мріяв закінчити школу та виїхати з дому.

Я розумів, що мама моє навчання не оплачуватиме, тому старанно працював. Коли я склав вступні іспити і вступив до інституту, мама навіть не поцікавилася, де я навчатимусь. Я зрозумів, що в рідній хаті мене ніщо не тримає і ніхто не чекає.

Коли я дзвонив матері привітати її зі святом, вона одразу мене запитувала, чи є в мене гроші. Мовляв, сестрі потрібна матеріальна підтримка. Перші роки я не мав доходу, адже я сам ледве виживав на стипендію. Я нічим не міг допомогти родичам, а вони злилися.

Коли мама дізналася, що знайшов роботу, її прохання переросли у вимоги. Я намагався надсилати їм хоч щось, але грошей у мене було обмаль. Мені так набридло постійне жебрацтво, що на 4 роки я зник. Весь цей час мама та сестра навіть не згадували про мене, адже їм були потрібні лише гроші.

Сестра на той момент була двічі заміжня і народила двох дітей. Жила вона у селі. Завдяки її поганому характеру вона розлучилася і залишилася одна з дітьми.

Через якийсь час зі мною зв’язався нотаріус і повідомив, що помер мій дід і залишив мені у спадок свій дім. Не знаю, чому він оформив нерухомість на мене, адже ми були майже не знайомі. До речі, це був батько мого тата, тож зв’язку ми не підтримували.

Як тільки мама про це дізналася, одразу почала наполягати на тому, щоб я віддав будинок сестрі, бо їй нема де жити. Вона хотіла продати його і купити двійку у місті.

Я сказав родичам, що відмовлятися від спадщини не збираюся. Скільки б вони мені не дзвонили, не погрожували — я стояв би на своєму. Сестра почала мене засуджувати та маніпулювати. Мовляв, я її ніколи не любив, тому так підло вчиняю. Але я на такі хитрі хитрощі не ведуся!

Я вступив у спадок, продав будинок і привів дружину до власної двокімнатної квартири. З рідними я не спілкуюсь досі, адже вони ображаються на мене. Бог їм суддя!