Тільки приїжджали вони до села не працювати, а відпочивати. Покрутять носом, сумки наб’ють і назад їдуть

Сестра моєї мами вискочила заміж і поїхала жити до столиці. Вона зі своїм киянином познайомилася банально – приїхала до міста на базар, де бабуся продавала огірки. Іскра між ними спалахнула одразу. Так і до весілля дійшло. А там уже Микола народився, а тітонька обзавелася столичною пропискою.

Згодом чоловік тітки сів на склянку. Допився і помер. Тоді Миколі було вже 20 років, він працював столяром на місцевому заводі. Тітка не працювала — лише на хліб заробляла, намивала підлоги на фабриці.

Мама моя завжди сестрі допомагала і приймала рідню в нас вдома. Тільки приїжджали вони до села не працювати, а відпочивати. Покрутять носом, сумки наб’ють і їдуть назад. Мама їх обходила як найшанованіших гостей, ніколи не ображалася на важливих городян.

Гостинців вони ніколи не привозили. Навіть хліба дорогою купити не могли. Ось таке споживче ставлення мати терпіла всі ці роки. Однак час розставив усе по місцях.

Якось моя мама захворіла. Її відправили на обстеження до Києва. Я не знала, де шукати гроші на лікування, тому про якийсь готель і мови не могло бути. Я зателефонувала тітці і попросилася до неї на ніч.

Вона виставила мені прайс. Тобто я мала привезти продукти, ще й оплачувати своє перебування. Мій чоловік зателефонував своєму товаришу, і той мене без проблем прийняв. Зовсім чужа людина пустила мене до будинку з маленькою дитиною та хворою матір’ю.

Звичайно, я віддячила його домашньою молочкою, м’ясом, овочами та фруктами. Дружина його натішитися не могла, адже для столиці це просто скарби.

На щастя, мама швидко видужала. Ми повернулися додому і зажили, як і раніше. І тут до нас збиралися родички. Мама почала столи накривати, а я їй у руки прайс вручила за обіди, за нічліг, за лазню.

Брат із тіткою почали пихкати від злості, а я їм нагадала, як вони мене з хворою матір’ю виперли. Вони розвернулися та поїхали. Зателефонувала тітка тільки восени і попросила передати їй мішок картоплі автобусом. Я їй озвучила вартість, а вона кинула слухавку. Мовляв, їм дешевше придбати. Так будь ласка. Нам є кого пригощати за “дякую”!