7-річний хлопчина відкрив свій Бізнес. І ось, що з цього вийшло

Герой нашої статті – простий американський хлопчисько на ім’я Райан Хікман, який уже у своєму юному віці твердо впевнений, що в майбутньому він не тільки зможе міцно стояти на ногах, а й допомагатиме всій планеті.

Так що ж такого вигадав цей хлопчина?

Коли Райану було лише три роки, одного разу батько взяв його із собою здавати сміття до центру переробки відходів. Звичайно ж, Хікман-молодший із задоволенням долучився до процесу і з великою радістю кидав пляшки до приймача, за що навіть отримував від батька кілька доларів, якими він, до речі, дуже пишався, адже за фактом це були перші гроші, які він заробив чесним. працею.

Вже по приїзду додому наш маленький герой сховав кілька баксів і сказав батькам, що збиратиме гроші на щось потрібне і цінне. Тоді мати і батько навіть уявити не могли, яка ідея незабаром з’явиться у їхнього сина. Варто сказати, що процес сортування настільки припав до душі хлопчику, що вдома Райан відразу почав сортувати всі дрібні речі. Але тільки цим він, звичайно ж, не обмежився і контролював навіть батьків, щоб вони все сміття сортували за різними мішками.

Так тривало кілька місяців. Батьки були не проти витівки хлопця, та й хто його знає: зазвичай у дітей бувають швидкоплинні примхи, тому вони не звертали уваги і просто робили все так, як вимагав син. У свою чергу Райан контролював і підраховував зібране сміття і, коли його ставало досить багато, домовлявся з батьком і за його допомогою доставляв відходи в центр переробки.

Райан Хікман із батьком

Мабуть, усе це можна було б назвати простим захопленням, якби не те, що невдовзі придумав маленький Райан.

«Пам’ятаю, якось сидячи за сімейним столом, наш син сказав, що знає, як йому примножити дохід. Ми, звичайно, посміхнулися з дружиною і навіть переглянулися. Це було трохи дивно, адже нашому синові було тоді лише сім, а він уже думав про власний бізнес. Звичайно ж, ми виявили ініціативу і запитали його про план. Те, що він нам розповів, нас трохи здивувало, – розповів пізніше батько хлопчика.

– Попиваючи молоко і тримаючи в руках печиво, семирічний хлопець заявив, що знає, як вийти на інший рівень. Йому потрібно більше сміття для сортування, а тому він може забирати і здавати сміття сусідів. “А що, – подумали ми. – Це цілком нормальна логіка. Більше сміття для сортування – більше грошей.”»

Тоді Райан із мамою особисто роздали всім сусідам спеціальні мішки для сміття, що підлягає подальшій переробці, щоб розпочати виконання грандіозного плану юного підприємця. Звичайно ж, така ідея хлопця сусідам сподобалася: дитина хоче заробити грошей, до того ж вона очистить свою вулицю від пластику. Тому ніхто не заперечував, а Райан напрочуд не перегорів і продовжив займатися сортуванням сміття.

Далі раз на тиждень він приходив за мішком із пластиком до сусідів, після чого вантажив його на батьківський пікап, і вони разом їхали здавати його до центру переробки. Крім того, Райан вів свій особистий щоденник, де записував своїх клієнтів і кількість зібраного сміття, а також графік відвідування кожного з них.

Незабаром це стало не лише захопленням. За два роки цей процес перетворився на справжній невеликий бізнес, де хлопчик обслуговував цілих п’ять районів та нереальних п’ятдесят клієнтів. Крім пластику Райан також став збирати бите скло, пляшки, алюмінієві банки та макулатуру.

За кілька років роботи хлопець встиг здати понад 40 тонн пластику та ще близько 100 тонн інших відходів. Незабаром йому довелося відкрити свою компанію. Малюк Хікман назвав свій маленький, але дуже гордий бізнес “Ryan’s Recycling Company” (Компанія з переробки відходів Райана).

Спочатку на задньому дворі Хікманів стояло 8 контейнерів, якими хлопчик сортував відходи. Один раз на тиждень Райан разом із батьками вирушав до центру з переробки сміття. Люди люб’язно давали хлопцеві побутові відходи. По-перше, вони не платять гроші за вивіз сміття, а по-друге, їм просто приємно бачити такого амбітного працівника у себе на подвір’ї.

Але час минав, і невдовзі хлопець зібрав потрібну суму для вступу до коледжу. Спочатку він хотів допомогти батькам і сам турбувався про своє майбутнє, але коли суму на навчання було вже зібрано, хлопець вирішив рухатися далі. Другою його мрією стала покупка сміттєвозу, і вже ще через рік його мрія знову втілилася в життя.

Тепер майже чотири роки тому розпочатий з абсолютного нуля проект цієї амбітної молодої людини має величезний успіх. Його компанія охоплює велику кількість районів міста та обслуговує понад 120 постійних клієнтів, серед яких є і ресторани, та інші громадські місця, сміття яких Райан сортує у вже спеціально відведеному для цього місці.

У планах цього маленького бізнесмена – покрити все своє місто і округ. Саме з переробкою відходів хоче зв’язати своє майбутнє. Крім цього, він дає кілька робочих місць, що також не може не тішити.

Настільки юним підприємцем зацікавилися навіть журналісти та громадські організації, адже крім того, що він заробляє чималі гроші, то ще частину з них хлопець дає на благодійність. Вже незабаром до своїх і без того вражальних здобутків Райана було призначено юним амбасадором Тихоокеанського центру порятунку морських ссавців і він навіть створив власну лінію благодійних футболок та свій інтернет-магазин з їхнього продажу.

Два роки тому Райан отримав міжнародне визнання за свої зусилля з переробки відходів і навіть був удостоєний нагороди “Громадянин року” у своєму рідному містечку Сан-Хуан Капістрано.

Райан Хікман “Громадянин року”

У 2019 році Райан був обраний у топ-15 дітей, що змінюють світ, а також був представлений у журналах “Time” для дітей та “National Geographic”. Батьки заповзятливого хлопця розповідають, що завдяки такому незвичайному хобі їхнього сина змінилися їхні власні звички. Тепер вони не проходять повз покинуті на вулиці порожні пляшки та банки, а підбирають їх і викидають у відповідний контейнер.

Мама хлопчика повідомляє, що, незважаючи на свій юний вік, Райан дуже серйозно ставиться до своєї справи, а його ентузіазм просто заразливий для оточуючих, додаючи, що головним генератором ідей та натхненником бізнесу є саме їхній син. Вони лише допомагають йому в прийнятті рішень, і хто його знає, що у цього хлопця буде на думці вже через кілька років, якщо в свої юні роки він уже зміг заробити собі грошей на коледж і навіть успішно розвивати свій маленький бізнес?

Загалом, ось така історія, друзі. Як бачите, навіть у сім років можна досягти успіху, а до 10 – бути вже навіть роботодавцем. А що ви думаєте щодо такої ідеї? Обов’язково пишіть свою думку у коментарях.