Довелося посидіти на кашках і водянистих супах, щоб позбавитися нахлібників

Spread the love

Одна моя колега, Наталія, вирішила провчити своїх синів. Вони сіли на шию жінки і почували себе чудово. І ось терпіння в неї закінчилося і вона вирішила, що настав час їм жити самостійним життям. Вона вийшла на пенсію, тільки перед цим взяла відпустку та додатково кілька тижнів за свій рахунок. Дітям повідомила, що звільнилася, бо настав час пенсії.

Колега мати чотирьох дітей, дівчаток і трьох хлопчиків. І лише дочка та молодший син живуть своїм життям із сім’ями. Мають роботу та повністю забезпечують себе. Середні ділять з мамою її двійку, при тому що кожен господар власної житлоплощі.

Батько, перед відходом в інший світ, постарався, щоб кожна дитина мала свій кут. Ці два нахлібники більше року не працюють і сидять на шиї у матері. Знають, що їх нагодують, напоять, тож не напружуються. Все як у дитинстві. Регулярно обіцяли, що влаштуються на роботу і тоді надаватимуть допомогу. Але з роботою зараз дуже складно, немає потрібних пропозицій. А живуть вони з нею, так і веселіше.

І ось Наталія “вийшла на пенсію”, перед цим вирушивши у законну відпустку. Звичайно осіла вдома. День, другий нікуди не виходить. Сини не зрозуміють, що діється, чому мама вдома. Один вирішив поцікавитися, чому мати на роботу не ходить, чи не захворіла. Жінка спокійно повідомила, що вона оформила пенсію і з цього моменту пенсіонерка.

Адже їй уже багато років. Тому вирішила звільнитися та відпочити. Чоловік пішов за братом і разом вони почали вмовляти жінку повернутись на роботу. Адже пенсія невелика, її життя не вистачить. Ціни ростуть. Багато пенсіонерів працює й нічого. А вона звільнилася і навіть із ними не порадилася.

Наталія не здавалася. Повідомила дітям, що за все життя напрацювалася досить, відпочити вже хоче. Пенсія спочатку маленька, та збільшиться. Як-небудь виживемо, на хлібі та кашах.

Протягом двох тижнів холодильник поступово ставав пустим. Усі запаси знищили, а ніхто їх не поповнював. Жінка з ранку на сніданок зварить якусь кашу на воді, на обід – пісний суп. Довго таку їжу їсти чоловіки не змогли. Спочатку син не витримав, поїхав до себе з речами. Потім за тиждень другий. Досить швидко знайшли собі роботу.

Коли Наталя розповідала цю історію, нам було складно в неї повірити. Ми дивувалися, як вона сама вижила на такій їжі. Але їй нічого не лишалося, як терпіти. Інакше вона ніколи б не зняла зі своєї шиї синів.