Свекруха вважає, що може за наш рахунок годувати когось хоче. А свої гроші відкладає на відхід у інший світ

Після весілля, я переїхала жити до чоловіка у квартиру його батьків. Тато хлопця помер вже багато років тому. Тому свекрусі довелося однієї вирощувати своїх синів. Мій чоловік був старшим. Андрій, його молодший брат, був студентом університету. Ми жили добре. Чоловік ходив на роботу, а я сиділа вдома з малюком і трохи підробляла.

Я займалася перекладами вдома і отримувала за це добрі гроші. Крім того, свекруха продовжувала працювати. У нас з нею склалися добрі стосунки. Коли Андрій отримав диплом, то швидко знайшов роботу та переїхав до сусіднього міста. Минуло три роки, і він повернувся з нареченою. На той час ми виховували двох дітей. Старший нещодавно пішов до школи, а молодший ходить у садок.

Свекруха вже була на пенсії, а я вийшла на роботу. Нам хотілося придбати своє житло, і ми збирали гроші. Потроху наближалися до заповітної мети. Андрій приїхав зі своїми заощадженнями, і мама вмовила його купити квартиру прямо в нашому будинку, на десятому поверсі, яка потребує ремонту. Її ціна була значно знижена. Чоловік домовився з братом, що ця квартира дістанеться нам, а він собі купує. Нова квартира була також трикімнатною. Віддали їм суму з того, що відкладали.

Брат купив собі квартиру. Вони переселилися та почали робити ремонт. Працювали удвох, від зорі до зорі. Відкладали гроші, щоби закінчити ремонт і зіграти весілля. Їм хотілося влаштувати розкішну урочистість.

Складається все чудово, але вони, як і раніше, приходять на вечерю до нас. Не те щоб я була така жадібна. Але все ж. Виходить несправедливо: мама чоловіка не дає грошей на продукти. Вона відкладає собі на похорон. Але ми нічого від неї не вимагаємо. Виходить, що утримуємо всіх ми з чоловіком. До речі, для дому всі теж купуємо. Але ж у нас ще й діти. Кожного потрібно одягати, взувати, годувати. Наших доходів вистачає впритул.

Автомобіль наш уже такий старий, постійно потребує ремонту. Придбати новий поки нема за що. Заощадження свої братові на квартиру віддали. Хотілося б щось назбирати, але після приїзду Андрія не виходить. Повертаємося додому та вечеряємо. Відразу після нас приходять вечеряти й молодші, вони так звикли. Адже син додому прийшов до мами. Вона їх усаджує і годує.

З’ясувалося, що свекруха наготувала молодшому синові його улюблених відбивних. Крім того, купила для майбутньої невістки її улюблену ковбасу. Вона на них чекала і для них готувала. Але всі продукти куплені нами.

Спочатку наречена брата хоч посуд мила, а тепер поїсть і встає. У кращому разі маму подякують і йдуть. Мені доводиться після всіх забирати, перемивати гори посуду. Навіщо так робити? Кілька разів натякала чоловіку. Але він обурився, невже мені шкода вечері для родичів? Мені не шкода разів, два… тиждень, але ми їх годуємо вже понад п’ять місяців!

Нещодавно зайшла до них, щоб повернути парасольку, яку взяла у них свекруха. Бачу, а їхній холодильник, який куплено три місяці тому, ще не розпакований. Поцікавилася, чому вони його не включають. А наречена брата каже: «Та поки що нема чого. Їмо ми постійно у мами. З ранку каву випили, пообідали на роботі». Після цих слів я вже не могла мовчати. Я повернулася до себе і сказала свекрусі все, що думаю. На що вона спокійно відповіла:

— Я своїх синів годувала і завжди годуватиму. Мені не треба вказувати. Я й вас, своїх невісток, голодними ніколи не залишу!

— Але ж усі продукти купуємо тільки ми. Андрій грошей не дає, щоб його тут годували.

– Нічого страшного! Якщо у вас грошей не буде, вони дадуть.

Не вірю я в це і годувати власним коштом більше нікого не хочу. Свекруха продовжує готувати. Як бути не знаю.