Моя мати була подругою одруженого чоловіка, від якого народився я

Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла у нас не було, весь час поневірялися та винаймали квартири.

Коли мені було п’ять років, мати познайомилася з черговим чоловіком і схотіла бути з ним, але він поставив їй умову, що візьме її, якщо вона буде одна.

Вона легко та просто проміняла сина на цього чоловіка. Просто привезла мене до мого батька, давши до рук усі необхідні документи. Вона зателефонувала у двері його квартири, почула звук замку, що відкриває, і втекла. А я лишився стояти.

Двері відчинив батько і здивувався побачивши мене. Він зрозумів одразу, хто я. Завів у квартиру.
Його дружина прийняла мене добре – так само, як і їхні діти, донька та син. Батько хотів спочатку віддати мене до притулку, але його дружина не дала цього зробити, сказавши, що я ні в чому не винний. Просто свята жінка.

Я спочатку чекав на свою рідну матір, думав, що вона ось-ось повернеться за мною. А потім перестав і почав дружину свого батька називати мамою.

Мій рідний батько не мав до жодної своєї дитини теплих почуттів, не кажучи вже про мене. Мене він вважав зайвим ротом, але продовжував утримувати, як та інших членів сім’ї.

Сам він був досить деспотичною людиною. Коли приходив додому, ми замикалися разом у дитячій кімнаті і намагалися не траплятися йому на очі. Його дружина не могла уникнути владного чоловіка, дітей він би не віддав їй з принципу. Ось так роками і терпіла всі його гуляння та напади злості. Вона навчилася його уникати і, коли треба, придушувати його гнів, захищала нас від скандалів та криків. У будинку була тиша, ми знали розклад і не нервували батька. Головне, ми не потребували ні чого, а мама дарувала нам любов і ласку за двох.

І коли він таки пішов до чергової молодої коханки, ми всі зітхнули з полегшенням. На той момент ми вже були майже дорослими. Сестра та брат закінчували школу. За збігом обставин ми були ровесниками, тому я теж готувався до випускних іспитів у школі. Ось так, троє випускників. Ми допомагали один одному, підтягуючи предмети.

Кожен із нас мріяв вступити до престижного інституту. Батько, хоч і не був з нами ласкавим, але оплатити навчання обіцяв і дотримався свого слова. Ми вступили і вивчилися, здобувши ті спеціальності, про які мріяли.

А потім сталося так, що батько помер. Після нього залишився гарний спадок.

Його останній коханці не дісталося нічого – вона просто не встигла його одружити з собою. Ну а ми всі стали повноправними господарями його фірми та фінансових рахунків.

Ми продовжили розвивати бізнес. І настав той момент, коли треба було їхати за кордон, відкривати нову філію. Вирішили, що головним у тій філії буду я.

Я запропонував забрати з собою нашу маму – вона, як ніхто інший, гідна була виїхати в теплу країну. Мої сестри з братом, підтримали мою ідею.

І ось настав той момент, коли ми мали їхати. І раптом намалювалася моя рідна мати. Я впізнав її одразу. Моя дитяча пам’ять зобразила її образ довгі роки.

Вона вирішила раптом згадати про мене, дізнавшись, що я їду: «Сину, я твоя справжня мати! Невже ти мене забув? Ти став таким дорослим. А я так сумувала і переживала, як ти живеш. Давай нарешті будемо жити разом!»

Я був вражений її нахабством: «Звичайно я пам’ятаю тебе! Пам’ятаю, як ти тікала від дверей, залишивши мене ще маленьким. І ти мені не мати. Моя мама зараз їде разом зі мною. А тебе я навіть не хочу знати».

Розвернувся та пішов. І ні краплі не жалкую про це.

Моя мама – та, що не побоялася взяти дитину свого чоловіка від сторонньої жінки, яка виховала мене в коханні та ласці. Вона сиділа зі мною, коли я хворів, вона була поруч коли мені вперше розбили серце, вона заспокоювала мене після сварок з друзями, вчила мене, прощала мені пустощі та дурниці, терпіла мої примхи у підлітковий вік, ніколи не нагадувала, що я їй не рідний. Для неї я став сином, для мене вона стала мамою! Іншого в мене немає!

Ми поїхали з нею до іншої країни. Там я зустрів свою майбутню дружину, мамі вона сподобалася і вони мають хороші стосунки. Мама не стала на заваді моєму особистому життю, більше того, вона наважилася влаштувати своє життя. Вона зустріла милого чоловіка, я був лише за. Вона заслужила на своє щастя!

Зараз мама багато подорожує, часто відвідує своїх дітей та онуків. Я дивлюся в її радісні очі і розумію – я радий, що вона є в моєму житті. Вона мій ангел-охоронець!