Найгірше, що може чекати на людину в старості: історія з життя

Жінка похилого віку на ім’я Зінаїда (77 років) з теплотою ставилася до колишньої дружини сина, але він з нею розлучився. У сина Зінаїди з’явилася нова кохана, яка оселилася у їхньому домі. Вона не надто подобалася жінці, але вибору не було.

Якось Зіна вийшла у двір, щоб розвісити випрану білизну. Жінка підвернула ногу та впала. Зінаїді було так боляче, що навіть не залишилося сил на крик допомоги.

Молода пасія сина подивилася у вікно. Побачивши, що сталося зі свекрухою, вона на своїх тендітних плечах відтягла Зінаїду до будинку і викликала швидку допомогу. Невідомо, скільки жінка пролежала б на вулиці в безпорадному стані, якби не невістка.

Зінаїда змінила своє ставлення до обраниці сина. Згодом їй навіть вдалося її полюбити. Проте разом вони прожили недовго. Через деякий час син Зіни сказав:

“Мамо, збирай речі, ти їдеш”.

Мати не стала суперечити синові, хоч потім і плакала десятки ночей поспіль. Вона ніколи й не думала, що може статися. Її забрали з рідного дому, який будували її батько та дідусь. Її улюблений син, якого вона виростила, вирішив, що їй тут не місце.

Пансіонат для людей похилого віку в якому проживає Зінаїда – затишне, чисте місце. Проте зовсім чуже. Чистота, сите життя, затишок, але як важко на душі.

Зінаїда – не борець по житті. З самого дитинства її виховували у суворості, Зіна боялася навіть слово сказати проти волі владних батьків. А зараз вона слухняна дочка. Зінаїда жодного слова не сказала синові, а повністю слухалася його волі.

Вона б багато віддала, щоб змінити все. Дозволила б синові продати будинок. Він би купив їй маленьку квартирку в старих районах, але це було б її власне житло.

А що тут? Ліжко, тумба, вікно. Сусідки по палаті, що втратили здоровий глузд. Можливо, вона теж втратила свідомість, просто не може прийняти цей факт. Колись давно в одній із газет Зінаїда читала, що люди, які вижили з розуму, ніколи не визнають цього. Їм здається, що все гаразд. Однак видінь у Зіни немає, сторонніх голосів у голові теж немає. Мабуть, вона не божевільна.

Може син вчинив правильно? Тепер йому добре, не треба доглядати хвору матір, вона перебуватиме у спеціалізованому закладі. Чому ж їй так боляче?

“Твоя біда в тому, що ти надто добра. Це твій будинок. Візьми та повернися назад” – радила Зіні подруга.

“Як же я повернуся, якщо мені дали зрозуміти, що я не потрібна?” – Здивовано сказала Зінаїда.

Як повернутися до найулюбленішої та найріднішої людини знаючи, що вона не любить тебе?

Іноді Зінаїді здається, що все, що відбувається, – страшний кошмар. Не таку старість вона бачила у мріях. Думала, що сидітиме за столом разом із онуками та правнуками. А на столі пиріжки та вареники. А тепер вона одна в будинку для людей похилого віку в роздумах, що ж з нею не так.

Зінаїда – жінка горда. Додому вона більше не повернеться, доживатиме тут належний термін.

Значить припустилася помилок у вихованні сина. Занадто сильно любила, балувала.  А тепер мати не потрібна. Здав у будинок для людей похилого віку, щоб не заважала жити і не була тягарем.

Так, Зінаїду не вигнали надвір, їй забезпечили догляд. Жити можна. Образа стерпиться.