Коротка, але мудра притча про те, як пережити важкі часи

Spread the love

“Погані часи стають добрими спогадами” – сказав один французький письменник. Що потрібно пам’ятати, щоб ці погані часи пережити? І до чого бути готовими потім? Згадаймо коротку притчу:

У Енціо була велика родина – дружина, сини, невістки, маленькі онуки. Але жили вони весь час бідно. Бувало, що їм не було чого їсти на вечерю. Сам Енціо ніколи не скаржився на життя: “Як попрацюєш – так і полопаєш” – говорив він. Але його діти бачили: роботи – непочатий край, а життя кращим і легшим не стає.

Навпаки, важка праця з’їдає здоров’я, відбирає надію. Тоді Енціо повісив на самому видному місці табличку:

“Так буде не завжди”.

І став вселяти своїм дітям, що життя, воно як зебра – після чорної смуги завжди настає біле. І ще жодного разу не було інакше.

Щойно хтось із членів сім’ї починав скаржитися, Енціо вказував пальцем на табличку і просив: “потерпи ще трохи”.

І все справді почало налагоджуватися. Справи сім’ї пішли на лад. Та так вдало, що сини зі своїми дружинами змогли побудувати окреме житло, обзавелися власною справою.

Через 10 років вони знову зустрілися у будинку свого батька. Сім’я розрослася ще більше. Вони сиділи за великим столом і кожен з них міг бачити той самий напис.

“Тату, важкі часи минули, життя налагодилося, у кожного з нас – будинок – повна чаша, красиві дружини та розумні, слухняні діти. Може, час знімати цю табличку зі стіни?”

Усі, хто сидів за столом, підтримали цю ідею. Але старий Енціо заперечив головою.

“У жодному разі! Тому що й так теж буде не завжди…”