Не ходжу по гостях, не кличу до себе, не ділюся врожаєм та інструментом – мене в селі вважають ненормальною

Так сталося, що на пенсію я вийшла рано. Від міського життя втомилася, хотілося пожити в тиші, побути наодинці з природою, займатися вирощуванням овочів, фруктів, ягід, пити трав’яний чай з натуральним медом. Тож перед виходом на пенсію купила собі будиночок у селі.

Навесні посадила квіти, купила та встановила скульптури садових гномиків, білочок та маленьких ліхтариків.

Весь цей час ловила на собі цікаві очі сусідки. Якось вона навіть не витримала і в той час, коли я висаджувала розсаду махрових петуній, зайшла до мене до саду.

Вона почала скаржитися, що забула посадити петунії, натякаючи, щоб я поділилася. Але чого це я повинна ділитися з незнайомою мені жінкою своє розсадою?

Махрова петунія дістається мені не дуже легко, вона примхлива до догляду і в мене було всього 10 штук. Я вдала, що не розумію її натяків.

Через півтора тижні побачила, як сусідка за парканом спілкується з якоюсь жінкою, час від часу поглядаючи в мій бік. Склалося враження, що йдеться про мене.

Одного літнього дня вийшла в сад, і раптом мене налякав голос якоїсь жінки. Вона стояла біля мого паркану, покликала мене. І сказала, що проходила повз мій будинок і побачила, що в саду посадила багато ягід Вікторії. А ось у неї поки що мало ягоди.

У мене здивовано полізли очі на лоб. Як це можна так безцеремонно підійти до чужого дому та випрошувати ягоду? Нічого, що я сама її майже не їм, бережу для дочки?

Буквально тиждень тому сусід побачив, як я копаю в саду невеликою лопатою і почав просити її собі на тиждень. Так і хочеться вже брутально відповісти. Я ж не ходжу і не виглядаю, якою він сапкою працює, якою лопатою, на якому візку возить гілки.

У місті таких ситуацій просто не буває. Ніхто не лізтиме до тебе з нав’язливими та дурними питаннями, напрошуватиметься в гості, проситиме поділитися врожаєм чи садовим інструментом.

Проте одна з сусідок, по секрету, розповіла мені про те, що багато селян вважають мене ненормальною. Ну і нехай.

Мені їхня думка байдужа, я купила тут будинок, щоб насолоджуватися самотністю, а не спілкуватися із сільськими жінками, не займатися плітками.

Раз так стали думати, може відстануть і не лізтимуть ні до мене в будинок, ні в душу.