Довго я з цим мирилася, довго намагалася переконати себе, що все нормально, але тепер уже вистачить себе обманювати. Пора вже зізнатися хоча б собі, що для чоловіка на першому місці стоїть його мама, а вже потім ми з сином. А головне для чоловіка – не засмучувати матусю

Перший раз із цим я зіткнулася ще до весілля. Чоловік уже зробив мені пропозицію, яку я прийняла, тому в нас почалася пора знайомства з батьками. І мої, і його жили від нас не близько, просто так увечері не заскочиш, там годин п’ять їхати треба.

Свекруха до нашого приїзду приготувалася від усіх щедрот. Це я жартую, якщо що. У мене взагалі склалося відчуття, що нас не чекали, особливо з огляду на те, як нас зустріли у моїх батьків. Ті наготували всього, дістали найкращі настоянки, купили парного м’яска, щоб зятя побалувати.

Свекруха так морочитися не стала. Була картопля, були солоні огірки, були смажені курячі серця. Оглянувши мізерність столу, я витягла чоловіка в магазин. Вирішила, що свекруха просто не має грошей, тому вона й виставила те, що було.

Ми тоді накупили ковбаси, сиру, фруктів, цукерок та тортик. Свекруха не виставила на стіл нічого з придбаного, все прибрала в холодильник. На столі так і залишилася сковорідка з картоплею, банка з огірками та блюдо із сердечками.

Я взагалі не можу їсти субпродукти, з душі верне і від печінки, і від язика, і іншого в цьому дусі. Висловлювати свої харчові уподобання я не стала, просто не їла те, що не люблю.

– Спробуй хоча б пару шматочків, а то мама засмутиться, – знайшовши момент прошепотів мені чоловік. Я пояснила, що таке в принципі їм, але він ще раз попросив не засмучувати маму. Довелося себе пересилити і з’їсти шматочок демонстративно перед свекрухою.

Потім визначалися з датою весілля, і знову підлаштовувалися під свекруху, бо в неї там день народження поблизу, а вона наполягала, щоб спочатку відзначили його, а вже потім наше весілля. І знову “давай не засмучуватимемо маму”.

Першого разу я зважилася засмутити свекруху, коли вона наполягала, що онука назвали Борисом, як її батька. Мені це ім’я не подобається, жодної гарної асоціації з ним немає. У батьків майже кожне порося Борькою називали, а я так сина назву? Вибачте мені, всі носії цього славного імені, але маю свої особисті асоціації з ним.

Чоловік вирував, казав, що він батько, його думка теж має враховуватися. Вона і враховувалося, але поки свекруха не сказала свого вагомого слова, чоловік хотів назвати сина Олексієм. З цим ім’ям я була цілком згодна. Але не Борис.

У результаті сина ми назвали Олексієм, а свекруха демонстративно не вітала мене наступні півроку зі святами, ні з днем ​​народження, ні з восьмим березня. А чоловік одразу після моєї виписки з пологового будинку на вихідні поїхав до неї туди, бо мама засмутилася, її підтримати треба. Дружину, яка п’ятнадцять годин народжувала, підтримувати не треба.

Замість поїздки на море ми їздили до його мами, бо інакше вона засмутиться. На мій день народження я не повинна була кликати свою тітку, яка свекрусі не подобалася, бо вона знову засмутиться. Свята ми мали проводити у неї зі зрозумілих причин.

Коли ми з сином захворіли і лежали в лікарні, чоловік був у відпустці, але не бігав з пакетами нас відвідувати, а поїхав до мами, бо вона вже налаштувалася на його приїзд, а чоловік маму засмучувати не хотів.

Я все дивлюся на наші стосунки і не розумію, як взагалі сталося так, що ми з ним одружилися. Як його мама відпустила від себе так далеко і не пoмерла від смутку. Навіщо я взагалі досі живу з чоловіком, який цікавиться лише своєю мамою, а головною метою його життя є щоб мама не засмучувалася.

Ні, звичайно, це добре, що він такий люблячий син, батьків треба берегти. Але він ставить свою маму набагато вище за мене і свого сина. Нас засмучувати можна, не виконувати обіцянки можна, а ось засмучувати маму – це табу.

Мені здається, ми з сином прикра перешкода між люблячим сином та його любимою мамою. Треба відійти вбік і перестати їм заважати. Яка у нього розстановка пріоритетів, я вже зрозуміла.