Чому я відмовилася від гостей після 60 років, а якщо приходять, то навіть не пропоную чаю. Пояснюю чому. Думаю багато хто погодиться

Після того, як мені виповнилося 60 років, я припинила запрошувати людей до себе додому. Мало того, що якщо хтось таки зазирне, то я навіть не запропоную йому попити чай із цукерками. Багато хто думає, що я не гостинна і не люблю людей, але це помилкова думка. З приходом зрілого віку я досить сильно змінилася. Зараз розповім чому так.

Перше, що вплинуло на таку мою поведінку, це моя лінь. Раніше я отримувала задоволення від того, що потрібно багато та смачно отувати. Різні пиріжки, салати тощо. Приходили гості, ми веселилися та спілкувалися. Зараз, як тільки я уявлю, скільки потрібно всього робити, а потім це прибирати, у мене волосся дибки встає.

Наступною причиною стала енергетика. У якійсь книзі я прочитала, що люди можуть приносити погану енергетику в будинок, після якої погано почуватимешся. І знаєте, після 60 років я це помітила. Коли до мене приходять гості, мій душевний стан лише погіршився, я була майже без сил. Я почала спати набагато гірше, можу повертатися всю ніч і взагалі не спати.

Також я вже втомилася сидіти вдома. Щодня я тільки й роблю, що сиджу вдома і не виходжу на вулицю. Можу вийти в магазин, але це не те, що мені потрібно. Хочеться повітрям подихати. Тому я намагаюся подруг запрошувати не до себе додому, а до парку чи якогось цікавого кафе, де всім буде досить затишно.

Я хочу відпочинок та спокійне життя, без будь-якої суєти. Тому я й полюбила гарні кафешки, в яких ми часто проводимо час із подругами. Зустріч із ними – це справді вагомий привід, покинути стіни власної квартири.

Хочу підбити підсумок. Я не розумію, для чого потрібно збирати гостей удома, коли у наш час є й інші цікаві місця. Я більше не хочу стояти біля плити половину дня для того, щоб посидіти з близькими людьми лише кілька годин. Якщо ви відчуваєте втому після приходу гостей, то придивіться до них.