– Вам що, води шкода? Дітям жарко, – обурюється моя сусідка по дачі

Я вже другий рік літо проводжу на дачі. Того року я, звісно, ​​за спеки намучилася. До якогось водоймища більш-менш пристойного, добиратися далеко, а так хочеться поринути у воду і трохи охолонути. Душ, звичайно, допомагав, але по-перше, ненадовго, а по-друге, душ це все одно не те.

Тому я ще в тому році вирішила – ставитиму басейн на ділянці. Назбираю і поставлю. Нехай і не такий шикарний, як у кіно, але щоб побовтатися вистачило. Сказано зроблено.

Я ще в травні заморочилася, викликала робітників, щоби мені викопали басейн. Не повністю, до середини. Басейн не глибокий, але мені його за очі вистачить.

Все зробили, я почала чекати, коли настане тепло, щоб можна було вже залити воду і купатися на своїй ділянці. Дочекалася, набрала, купалася. Радості моїй меж не було.

Але через якийсь час я помітила, що вода в басейні швидко каламутніє і стає брудною. Вирішила, що треба купувати тент, але все руки не доходили. Думала, що вся проблема в пилюці, яка летить з боку сусідської розораної ділянки, але виявилося, що я не зовсім вгадала.

Я працюю у віддаленному режимі, але раз на тиждень доводиться їздити в місто, іноді і частіше, але раз на тиждень точно. А ще я майже щодня ходжу до найближчого села, щоб купити свіже молоко, сметану, хліб. Беру потроху, щоб не псувалося, та й ноги розім’яти. Зазвичай я йду години на чотири мінімум, а то й на цілий день, але нещодавно я повернулася майже відразу, як поїхала.

Тільки-но я сіла в маршрутку і проїхала дві зупинки, як подзвонили з роботи і сказали, що їхати не треба, перенесли на другий день. Я вийшла, пересіла на маршрутку у зворотному напрямку, приїхала додому. Мене не було буквально хвилин сорок.

Як я здивувалася, побачивши на своїй ділянці ркх. Там була сусідка та двоє її онуків, які весело бовталися у моєму басейні. Для мене це, звичайно, стало сюрпризом, бо банально навіть дозволу ніхто не запитав. Просто переступили через символічний паркан і все.

На моє законне обурення ця тітка почала закочувати очі і сказала дітям вилазити з басейну, бо тут жадібна тітка прийшла.

– Вам що, води для дітей шкода? Їм же жарко, – обурювалася сусідка.

Дуже співчуваю, але чому це мають бути мої проблеми? Я вже втомиламя мити басейн і міняти воду, фільтри не казенні, я їх за свій гроші купую. Таке відчуття, що діти не можуть хоча б ноги помити перед тим, як у басейн лізти. У чужий басейн, зауважу.

– Та який там з дітей бруд? Подумаєш, вода на те й вода, щоб цей бруд змивати, – ще дужче скривилася сусідка, коли я навела їй свої аргументи. І якщо до цього в мене ще була думка “а може й справді, нехай борсаються”, то тепер вона відвалилася остаточно.

Я не маю жодного бажання плавати в одному басейні з дітьми, чиї батьки так ставляться до гігієни. Так, це мій басейн і я маю право тут викаблучуватися, як забажаю.

Із сусідкою розійшлися далеко не друзями. Тепер думаю, що треба ставити нормальний паркан на територію, аби всякі особливо розумні не лазили чужою територією.