Побачила, як сусідка миє посуд. Тепер у неї вдома навіть воду не п’ю: розповідаю

Spread the love

Я завжди відносила себе до гидливих людей, але нещодавно змінила свою думку. Поштовхом до цього стала ситуація, свідком якої я стала в будинку своєї сусідки Ані.

У сусідки у квартирі живе собака, кумедна така двірняжка. Аня дуже любить її і доглядає за нею, хоча періодично я чую від неї скарги на те, що собака не відрізняється хорошими манерами.

— Ми сьогодні гуляли, я тільки відвернулася, а він уже якусь купу жує. Правильно подумала, ту саму купу, що пахне погано. Ось така в нього дивна звичка і ніяк перевиховати не виходить, — скаржилася сусідка. Моя тітка також розповідала, що її собака відмовляється їсти м’ясо, зате на прогулянки вічно шукає відходи та їсть їх, тому проблема зовсім не рідкісна.

Згадала я про ці скарги Ані в процесі спільного приготування торта після того, як вона спокійно поставила на підлогу миску. У якій ми робили крем, а собака радісна почала її вилизувати.

— Не дивуйся, я їй завжди даю з тарілок доїдати. І залишки не пропали, і тарілку особливо мити не треба, так, сполоснула водою і вже чиста, — сказала Аня, помітивши подив у моїх очах.

Чесно кажучи, після цього в мене зник будь-який апетит. Я почала згадувати всі випадки, коли їла й пила в Ані вдома, розуміючи, що весь посуд, яким я користувалася, був облизаний її собакою. Тою самою собакою, яка кожну прогулянку любить поїсти самі вже знаєте що.

Я одразу «згадала» про те, що мені терміново треба вирішити кілька робочих питань, вибачилася та пішла додому. Кілька годин я не могла викинути з голови думку, що Аня просто полоскає водою посуд, який вилизував її собака.

Тиждень я не приходила до Ані у гості, щоразу після її запрошення посилаючись на погане самопочуття. З часом я трохи заспокоїлася і вирішила, що продовжу спілкуватися з Анею, але їсти в її будинку я точно ніколи не буду.